Один на мільйон
3 частина
Дивлюся на небо крізь пальці. Хмари повільно пливуть, а осінні промені сонця ще лоскочуть шкіру. Весь світ здається іншим — великим та захопливим.
Сьогодні рівно три тижні, як у моїх грудях б’ється чуже серце. Двадцять один день, як я померла і заново народилася.
Шрам на грудній клітині — великий та потворний. Він постійно дає про себе знати. Інколи пеком пече, нагадуючи про ціну мого «завтра».
Я швидко втомлююся. І серце буває стукає так шалено, наче прагне щось мені сказати. А сни, які переслідують мене щоночі, не дають мені спокою.
У цих снах завжди бачу молоду дівчину. Вона постійно усміхається. Темне волосся, карі очі та веснянки на щоках, худорлява. Коли я прокидаюся, мені важко дихати. Вона для мене незнайомка, але прагну побачити її наяву. Відчуваю: мені необхідно знати, де вона.
Кожного дня прошу лікаря розповісти, хто став моїм донором. Але у відповідь чую лише одне: «Не належить за протоколом».
Мене це дратує. Я лютую. Як вони не розуміють, що це важливо для мене... ні, не так — це важливо для серця, яке б’ється в мені. Йому необхідно відчути її. І від цього я сходжу з глузду.
Відредаговано: 05.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
