21

Минуло два місяці після суду. Два місяці, як Єва прокидалася без страху, що Марк повернеться, без тривоги в грудях, без відчуття, що вона робить щось не так. Вона жила в маленькій однокімнатній квартирі з великим вікном, яке виходило на парк. Кожного ранку вона відчиняла штори й дивилася на дерева, які повільно зеленіли, І це додавало їй сил

Вона знайшла роботу. Невелике кафе в центрі міста потребувало адміністраторки, і Єва вирішила спробувати. Це було не те, про що вона мріяла колись, але це давало їй відчуття незалежності. Уперше за довгий час вона заробляла власні гроші, спілкувалася з людьми й відчувала себе потрібною

– У вас дуже світла енергія – сказала їй власниця кафе під час співбесіди. Ви нам підходите

Єва тоді посміхнулася й подумала:

«Якщо вони знали б, через що я пройшла, вони б здивувалися, що в мене ще залишилася енергія». Але вона не казала нічого. Вона просто почала працювати

Через тиждень до неї прийшла Аліса. Вони зустрілися в парку біля фонтану, де колись планували помсту

Ти виглядаєш зовсім інакше – сказала Аліса, дивлячись на неї – Спокійніше. Впевненіше.

– Я почуваюся інакше – Відповіла Єва. Я більше не та жінка, яка боялася залишитися сама

Аліса кивнула. Вона теж змінилася звільнилася з роботи, знайшла нову, почала займатися йогою й виглядала щасливою

– Ми зробили правильний вибір, - тихо сказала Аліса. Він не вартий наших сліз

Єва кивнула. Вони сиділи мовчки, дивлячись на фонтан, і вперше за довгий час Єва відчула, що вона не сама

Через місяць у неї був плановий візит до лікаря. Вона лежала на кушетці, дивлячись на монітор, де лікарка водила датчиком по її животу

– Ну що, хочете дізнатися стать? запитала лікарка

Єва завмерла. Вона думала про це багато разів, але тепер, коли момент настав, вона не знала, що відповісти

Так, нарешті сказала вона Я хочу знати

– У вас буде дівчинка, усміхнулася лікарка. Здорова, активна, чудово розвивається.

Єва заплющила очі, і сльози покотилися по щоках. Але це були хороші сльози. Вона чекала на доньку. Дівчинку, яку вона виховає сильною, незалежною, такою, що ніколи не дозволить чоловікові зламати себе

– Дякую, прошепотіла вона. Дякую вам

Коли вона вийшла з лікарні, вона дістала телефон І написала Алісі:

«Це дівчинка. Я буду мамою дівчинки»

Аліса зателефонувала через хвилину:

– Я так рада за тебе! вигукнула вона. Знаєш, я вже думаю, що ми будемо купувати: рожеві шапочки, маленькі сукні...

Єва засміялася вперше за довгий час легко, вільно, без гіркоти,

– Алісо, я ще тільки на п'ятому місяці

– Це не має значення! Я вже почала шукати!

Вони говорили ще довго, поки Єва йшла додому. Вона відчувала тепло в грудях не те, що від кохання до чоловіка, а те, що від дружби, від надії, від майбутнього. Увечері вона сиділа на підлозі своєї маленької квартири, розкладаючи речі, які почала купувати для дитини. Маленькі рожеві шкарпетки, білий комбінезон, м'яка іграшка-зайчик. Вона тримала їх у руках і думала про те, як змінилося її життя

Кілька місяців тому вона була чужою дружиною, яка боялася втратити чоловіка. Тепер вона була Євою жінкою, яка втратила все, але знайшла себе. Вона не мала багато грошей, не мала великої квартири чи дорогих речей. Але вона мала себе. Вона мала свою доньку. Вона мала свободу

– Я впораюся, прошепотіла вона в порожнечу. Я впораюся з усім

Вона відклала речі, лягла на ліжко й заплющила очі. Уперше за довгий час вона відчувала спокій. Не страх. Не тривогу. А тихе, глибоке переконання, що все буде добре

Вона заснула з посмішкою на обличчі