19

У залі повисла гробова тиша

Марк завмер. Його обличчя спочатку зблідло, потім стало сірим. Він не міг повірити. Вагітна? Вона вагітна? І вона не сказала йому? Він відкрив рота, намагаючись вимовити щось, але слова застрягали в горлі

— Я... я не знав... — прошепотів він. — Єво, ти... ти вагітна?

Єва нарешті подивилася на нього. Її очі були сухими, холодними, без жодного проблиску колишньої теплоти. Вона дивилася на нього так, ніби він був незнайомцем

— Єво, я не знав... — повторив він, уже голосніше. — Ти мала сказати мені! Я мав право знати!

Суддя підняла руку:

— Пане Абрамов, я прошу вас зберігати спокій.

Але Марк не зупинявся. Він підвівся, дивлячись на Єву з болем і гнівом:

— Ти не мала права приховувати це від мене! Я її батько! Я маю право знати про свою дитину!

Єва повільно підвелася. Усі в залі завмерли. Вона витримала паузу, дивлячись йому просто в очі, а потім вимовила холодно й твердо, так що кожне слово падало, як камінь:

— Ти обрав іншу, коли я носила твою дитину. Ти годував її морозивом, поки я купувала вітаміни для твоєї дитини. Ти казав їй, що я тобі не потрібна, поки я чекала тебе вдома з вечерею. Тепер ти хочеш бути батьком? — вона гірко усміхнулася. — Ти втратив це право, коли вирішив, що можеш грати з нами обома

Марк відкрив рота, щоб щось відповісти, але суддя зупинила його:

— Досить, пане Абрамов. Ви будете мати змогу надати свої свідчення, але зараз засідання переноситься на наступний тиждень, щоб сторони могли підготувати всі документи

Суддя підвелася, виходячи з залу. Зал почав наповнюватися шумом, але Єва залишалася стояти на місці. Вона більше не дивилася на Марка. Вона дивилася у вікно, на світ, який чекав на неї за межами цих холодних стін

Марк хотів підійти до неї, але Ольга Петрівна заступила йому дорогу:

— Мені дуже шкода, пане Абрамов, але ви не маєте права контактувати з позивачкою поза судовим засіданням

Він застиг, дивлячись на Єву, яка проігнорувала його й мовчки вийшла з залу, підтримувана адвокаткою

Коли двері за нею зачинилися, Марк упав на стілець і закрив обличчя руками. У голові звучали слова, які вона сказала. Вони били, як удари, яких він не очікував

«Ти обрав іншу, коли я носила твою дитину»

Він усе зруйнував сам. І тепер не було шляху назад