15

Єва прокинулася до будильника. Сонце ще не встало, але вона вже відчувала — сьогодні все зміниться. Вона лежала в ліжку, прислухаючись до рівного дихання Марка поруч. Він спав, нічого не підозрюючи. Їй хотілося розбудити його, подивитися в очі, запитати: «Ти хоч уявляєш, що сьогодні станеться?» Але вона мовчала. Вона грала свою роль до кінця

Тихо підвелася, пройшла на кухню, налила склянку води. У голові прокручувався план: спочатку — зустріч із ріелторкою, огляд квартир. Потім — повернення додому, останні речі, і від'їзд разом із Алісою. Усе мало статися швидко й чітко, без зайвих емоцій

Вона приготувала Марку сніданок — як завжди, щоб не викликати підозр. Яєчня, кава, свіжий хліб. Усе, як він любив. Коли він вийшов на кухню, сонний і незворушний, вона усміхнулася, хоча всередині все тремтіло

— Доброго ранку, — сказала вона, ставлячи перед ним тарілку

— Доброго, — він позіхнув. — Ти сьогодні рано

— Багато справ, — коротко відповіла вона. — Треба прибрати, сходити в магазин...

Він кивнув і почав їсти. Єва стояла біля плити, дивлячись на нього. Через кілька годин ця квартира перестане бути її домом. Через кілька годин він повернеться й побачить порожнечу. Але зараз він сидів і жував яєчню, навіть не підозрюючи, що це востаннє

— Я піду до шести, — сказав він, доїдаючи. — Затримаюся, мабуть

— Добре, — тихо відповіла вона. — Я буду вдома

Він поцілував її в щоку й вийшов. Коли двері зачинилися, Єва видихнула. Уперше за довгий час вона не відчула нічого, коли його губи торкнулися її шкіри. Тільки полегшення

Вона швидко прибрала зі столу, навела лад на кухні, щоб усе виглядало нормально. Потім пішла в спальню, перевірила валізи — вони стояли на місці, заховані під ліжком. Телефон задзвонив — повідомлення від ріелторки: «Чекаю вас о 10:00 біля першої адреси»

Єва вдяглася, взяла сумку з документами й вийшла з квартири. У під'їзді вона зустріла сусідку, яка привітно усміхнулася:

— Ви сьогодні рано, Єво.

— Так, справи, — кинула вона, проходячи повз. Усе мало виглядати звичайно

Вона сіла у таксі і поїхала за адресою, яку написала їй ріелторка

Перша квартира була маленькою, з низькою стелею й темними шторами. Єва зрозуміла одразу — це не її місце. Друга виявилася кращою — світла, простора, з балконом. Але запах чужого життя все ще відчувався. Третя — ідеальна. Однокімнатна, з великим вікном, видом на парк, чиста й затишна. Єва зайшла всередину й відчула, як серце тьохнуло

— Я беру її, — сказала вона ріелторці. — Сьогодні

Жінка здивовано підняла брови, але не стала питати зайвого. Оформили договір, Єва внесла передоплату, взяла ключі. Вона стояла посеред порожньої квартири, тримаючи в руках холодний метал, і не могла повірити — це тепер її дім

Вона набрала Алісу:

— Я знайшла квартиру. Можеш приїжджати?

— Уже їду, — відповіла та. — Буду за двадцять хвилин

Єва ще раз оглянула нове житло. Уявила, як розставить меблі, як повісить штори, як дитина гратиметься на підлозі. Це був перший раз, коли вона дозволила собі мріяти про майбутнє без Марка

Аліса чекала біля під'їзду, коли Єва під'їхала на таксі. Вони обмінялися швидкими поглядами

— Усе готове? — запитала Аліса

— Майже, — Єва вийшла з машини. — Зараз заберу останнє

Вона піднялася в квартиру, відчинила двері. Усе було так само, як вона залишила. Вона пройшла в спальню, витягла валізи з-під ліжка, перевірила, чи нічого не забула. Документи, телефон, зарядка, улюблена книжка, фотографії. Усе, що справді мало значення

Вона зупинилася на порозі, окинула поглядом кімнату, яка колись була її домівкою. Секунду вагалася, а потім дістала з кишені маленький аркуш паперу, який приготувала заздалегідь. На ньому було написано лише одне речення:

«Ми зустрінемося лише в суді»

Вона поклала папірець на стіл, у центрі, де Марк не зміг би його не помітити. Потім розвернулася й вийшла, зачинивши за собою двері

Аліса чекала внизу, біля машини. Побачивши Єву з валізами, вона вийшла, відкрила багажник, допомогла завантажити речі

— Усе? — запитала вона

— Усе, — відповіла Єва, зачиняючи багажник

Вони сіли в машину, Аліса завела двигун. Єва востаннє подивилася на під'їзд, який був їй рідним за ці два роки, в якому. На вікна, за якими залишилися спогади, сльози, брехня. І нарешті відвела погляд

— Поїхали, — тихо сказала вона

Аліса кивнула й натиснула на газ. Машина рушила, залишаючи позаду старе життя. Попереду чекало нове, невідоме, але вільне

Єва відкинулася на сидіння, заплющила очі й уперше за довгі місяці відчула, що може дихати на повні груди

Вона зробила це. Вона пішла