9

Дівчата попрощалися, Єва пішла додому, радіючи, що Марку так все не мине. Вона не збирається його пробачати, бо зрада не пробачається ніколи. Але просто піти — замало. Вона має бути розумнішою, сильнішою й підготованою.

По дорозі додому вона зайшла в кав'ярню, сіла в куточку й відкрила ноутбук. Пальці завмерли над клавіатурою, а потім швидко застукали по ній: «адвокат сімейні справи місто Київ». Через пів години вона вже говорила з юристкою по телефону, стисло пояснивши ситуацію. Та підтвердила: зрада — підстава для розлучення, аліменти на дитину — обов'язкові, а спільне майно підлягає поділу. Єва записала список документів, які потрібно зібрати, й домовилася про першу консультацію в офісі завтра.

— І ще, — додала юристка, — якщо ви маєте доступ до спільних коштів, краще зняти їх до того, як чоловік дізнається про ваші наміри. Це збереже вам фінансову подушку на перший час.

Єва подякувала, завершила розмову й вийшла з кав'ярні з новим відчуттям — вона не просто жертва, а воїн, який готується до битви.

Вдома вона вимила руки, пройшла на кухню. Голод нагадав про себе, тому вирішила приготувати обід. Через п'ятнадцять хвилин накинула собі тарілку ароматної їжі, поставила на стіл, але перед тим як сісти, дістала з гаманця спільну картку. Мить вагання — і вона швидко ввела пін-код у мобільному банку, переказавши всі заощадження на власний рахунок. Сума була невеликою — вони не були багатими, — але цього вистачить на перші місяці оренди й на вітаміни для малюка.

Єва відчула, як у грудях розливається холодна рішучість. Біль нікуди не зник, але тепер вона мала план. І ніхто не зупинить її.

Вона сіла за стіл, узяла виделку, але їжа здавалася несмачною — думки були зайняті іншим. Завтра вона піде до адвоката. Потім збере речі. А сьогодні... сьогодні вона дочекається Марка й удасть, що нічого не сталося. Ще трохи. Зовсім трохи залишилося грати роль.