6

Єва прокинулася від тьмяного помаранчевого світла, що просочувалося крізь штори. На вулиці вже виднівся захід сонця — вона проспала майже весь день. Важко зітхнувши, дівчина підвелася з ліжка й попрямувала на кухню. Треба було щось робити, щоб не збожеволіти від думок, тому вона вирішила приготувати вечерю

Паста в томатному соусі нагрівалася на плиті, коли в замку почувся знайомий звук — повернувся ключ. Марк зайшов до квартири з усмішкою, ніби нічого не сталося

— Кохана, я вдома! — гукнув він, але у відповідь із кухні долинув тихий, байдужий голос:

— Вечеря на столі

Він пройшов у вітальню й побачив накриту тарілку. Єва стояла біля вікна, дивлячись у темряву за склом, навіть не обернувшись. Її силует здавався чужим, відстороненим

— Ти чогось засмучена? — запитав він, намагаючись уловити її настрій

— Просто втома, Марку. Їж, а я піду приляжу

Вона пройшла повз нього, навіть не сповільнивши кроку. Він хотів обійняти її, але вона ледь помітно відвернулася — і його рука зависла в повітрі. Він відчув холод, якого між ними ніколи не було

— Ти впевнена, що все гаразд? — голос Марка прозвучав тривожніше, ніж він планував

— Абсолютно, — кинула вона, і в цьому одному слові почулося щось таке, що змусило його завмерти на місці

Він сів за стіл, узяв виделку, але їжа здавалася безсмачною. Щось змінилося. Він не міг зрозуміти, що саме, але відчуття тривоги заповзало під шкіру. Раніше вона завжди сідала поряд, розпитувала про роботу, ділилася дрібницями. А тепер — тиша. І ця тиша душила

Марк доїв мовчки, автоматично помив тарілку й попрямував у спальню. Коли він увійшов, Єва лежала на ліжку, дивлячись у стелю. Її обличчя було нерухомим, але в очах ховалася буря, яку він не міг прочитати

Він ліг поряд і простягнув руку, щоб пригорнути її до себе. Але ледь його пальці торкнулися її плеча, вона здригнулася, ніби від опіку, й різко відсмикнулася, не бажаючи відчувати його дотики після того, що бачила

— У тебе точно все в порядку? — голос Марка затремтів

— Так, я просто втомилася, — сухо кинула вона, навіть не глянувши на нього

Він постояв кілька секунд, не знаючи, що сказати. Потім підвівся:

— Я піду в душ

Єва мовчала. Коли двері ванної зачинилися, вона видихнула з полегшенням, ніби скинула з плечей тягар. Заплющила очі й знову втупилася в стелю, намагаючись зрозуміти, що робити далі. Вона знала, що не може так тривати довго. Що колись доведеться подивитися йому в очі й сказати правду. Але не сьогодні. Не зараз

Через п'ять хвилин Марк повернувся, мокрий після душу. Ліг на своє місце й довго дивився на її спину. Він хотів запитати, хотів доторкнутися, але слова застрягали в горлі. Він просто лежав поруч із жінкою, яка раптом стала чужою, і не знав, як повернути її назад