Це Кейджу винен.

3.

27.09,
21:09
— ТИ ЦЕ БАЧИВ? – крик Кейджу сколихнув плани Донхва.
— Так, настінне шоу «The Wall» 1980-го року насправді геніальне.

Вимовив хлопець та одним рухом закрив книгу, яку мав у планах сьогодні дочитати.
— Та яке там шоу, у Лі Ґехуна набір особистого асистента.
— Клас...вітаю його.
— Та яке там вітання. Заповнюй анкету.

У цей момент двері відчинились і Кейджу зайшов всередину. Він зняв верхній одяг, повісив на гачок та ліг на ліжко Донхва. Сам Донхва сів за клавіатуру комп'ютера. Руки дрижали, були сумніви чи потрібно взагалі шукати її, але він знав – якщо це не зробить він, на посилання натисне один (не) впевнений японець.
— І що писати... – сказав у голос.
Він просто втупився в яскравий екран, ніби там не оголошення показують, а щось набагато цікавіше.
— Ну давай ти хоча б прочитаєш умови?
— «Вакансія правої руки танцювальної зірки»
— Огоо, пафосу вистачає. – вимовив відкинувши свій телефон. – Читай далі.
— «Ми шукаємо персонального асистента для Лі Ґехуна. Це не просто робота — це..
— Стоп-стоп, давай до обов'язків перейдемо.
— «Ти нам підходиш, якщо маєш такі навички: тайм-менеджмент...»
— Тут ми і пролітаєм.
— З чого це раптом?
Донхва всім тілом повернувся в бік свого друга. На його обличчі було яскраво висвітлено не розуміння того набору літер, які почув щойно.
— Та ти вічно запізнюєшся.
— Тобі нагадати хто минулого року підігнав графік і так горючого дедлайну?
Кейджу закотив очі, адже аргументи явно закінчились до того, як почались.
— «Ви будете здійснювати контроль графіку репетицій» ось тут явний плюс. «Координацію», «логістику і супровід».
— Оу, супровід. – сказав Кейджу із явним підколом.
Донхва взяв найближчу книгу і кинув позаду себе, сподіваючись, що вона влучить туди, куди хотілось. Але він промахнувся.
— «Уміння зберігати спокій», «розуміння на танцювальній індустрії», «вміння тримати язик за зубами».
— Оце мінус. Твій язик явно не буде за зубами.
— Ти на щось хочеш натякнути?
Питання на яке і не потрібна відповідь. Кейджу посміхнувся на всі (поки що) наявні зуби і відповів:
— Ні в якому разі.
— Коротше, зрозуміліше не стало.

Кейджу підійшов до свого друга і зігнувся на рівень комп'ютера.
— Ну то значить пиши так.
Він надиктував цілу оду про досягнення Донхва, ніби той геній сучасного адміністрування зірок.
«Знаєте CL? Її кар'єра погасла, бо Донхва не був її асистентом» – приблизно такий посил був у тексті.
— Відправляй і не дякую мені.
— Якщо не візьмуть, то не буду.
Кейджу легко вдарив Донхва у плече.
— Та не переживай, я ж фартовий!

02.10
На пошту прийшла письмова відповідь. Різні думки скакали одне за одним, наче ягнята які потрібно рахувати перед сном. Тільки зараз зовсім не час для цього.
— Я не хочу його відкривати. – вимовив Донхва.
— Якщо ти не відкриєш, то це зроблю я.
Донхва просто подивився на Кейджу поглядом: «Я так більше не можу», тож Кейджу підійшов до того самого монітору і натиснув на заповітну кнопку.
— «Шановний, Лі Донхва. Дякуємо вам за проявлений інтерес до нашої компанії, та до артиста Лі Ґехуна, зокрема». Пфф, знали б вони який той інтерес насправді.
Донхва легко штрихнув свого друга під ребра. Від неочікуваності той поклав руку на місце удару і вимовив: «За що?».
— Давай не відволікайся.
— Ми раді повідомити, що ваше CV нас зацікавило і ми хочемо запросити вас на співбесіду....
Очі були круглими від жаху, а обличчя отримало ще світліший тон. Серце билося занадто швидко, ніби він кудись біг, хоча стояв на місці.
— Ей, ти чого? Тебе ж взяли. – сказав із легкою усмішкою на обличчі.