Розділ 7

Розділ 7

Від лиця Ані

Я сиділа в офісі, переглядаючи черговий етап проекту, коли помітила, що поряд на столі лежить лист з новими вакансіями в архітектурній фірмі. Одне оголошення привернуло мою увагу —асистент головного архітектора потрібен на постійній основі.

Даша зауважила мою задумливість і підняла погляд від своїх паперів.

— Ти що, знайшла щось цікаве? — запитала вона.

Я посміхнулась і передала їй лист.

— Вакансія для асистента. Думаю, це може бути для Карини моєї подруги.

Даша кивнула, а я завершила роботу і пішла додому, по дорозі скинувши вакансію Карини. Не втигнувши, відпочити в дома, як увійшла Карина, її вираз обличчя був трохи схвильованим.

— Ань, я бачила вакансію на роботі, яку ти мені показала. Але, чесно кажучи, я не знаю… асистент головного архітектора? Це ж зовсім не моя спеціальність.

Я усміхнулась і підсунула до неї листок.

— Карину, я розумію твої сумніви, але ти ж завжди говорила, що хочеш спробувати щось нове, щось, що поєднуватиме твої творчі навички і організаційні здібності. Ця вакансія — ідеальний шанс для цього.

Карина сиділа мовчки, розглядаючи вакансію, а потім поглянула на мене з невпевненістю.

— А що якщо я не справлюсь? — запитала вона.

— Буде важко, — відповіла я, — але це новий досвід, і ти зможеш впоратися. У тебе є всі потрібні навички, просто потрібно трохи часу, щоб адаптуватися.

Карина задумалася, а потім кивнула.

— Можливо, ти й права. Я піду на співбесіду.

Її голос був впевнений, хоча хвилювання все ще залишалося на поверхні. Через кілька днів вона отримала запрошення, і після співбесіди її прийняли на цю посаду. Ми сиділи в моїй кімнаті, обговорюючи новини. Карина була схвильована своїм новим місцем роботи, а я не могла приховати радості.

— Тепер ми з тобою будемо працювати разом! — вигукнула я, обіймаючи її.

Карина посміхнулась і кивнула.

— Це справді буде весело! А Таня — вона ж теж хоче на твою роботу?

Я згадала нашу розмову з Танею минулого тижня, коли вона згадувала про бажання змінити своє місце роботи, щоб бути ближче до нас.

— Так, вона дуже хоче приєднатися до нас. Думаю, якщо все вдасться, ми зможемо працювати разом утрьох. Це було б ідеально!

Карина розсміялась:

— Таня буде такою ж чудовою, як і ми. Всі ці вечірки по завершенню робочого дня тепер стануть традицією!

Ми обидві засміялись, уявляючи, як будемо сміятися та обговорювати найрізноманітніші робочі моменти разом. Цієї пізньої ночі ми сиділи в моїй кімнаті, засівши під теплою ковдрою з чашками чаю в руках. Вибір фільму зайняв більше часу, ніж сам перегляд, адже ми постійно сперечалися, що ж краще дивитися.

— Давай, мабуть, щось легке, — сказала Карина, обираючи щось із списку пропозицій.

— Тоді, може, комедія? — запропонувала я, усміхаючись.

— Звичайно, комедія! Після такого тижня потрібен хороший сміх! — відповіла Карина, і ми обрали щось легке та веселкове.

Фільм був настільки дотепним, що ми буквально не могли стримати сміху. Моїй кімнаті було тепло і затишно, а вечір здавався безтурботним. Карина дійсно вміла створити атмосферу легкості.

Коли фільм завершився, ми поглянули на годинник. Було вже після опівночі.

— Ой, вже пізно, — сказала Карина, — час йти спати.

Я кивнула, проводила її до дверей, бажаючи спокійної ночі. Лягла в своє ліжко, відчуваючи, що цей вечір був саме тим, що потрібно після всіх подій останніх днів.

Зранку Карина зайшла до моєї кімнати з посмішкою на обличчі. Вона вела себе так, наче знала, що мені не хочеться ще прокидатися.

— Ти прокинулась? — запитала вона, закривши за собою двері.

— Ммм, ще не зовсім, — відповіла я, обтираючи очі.

— Підйом, не лежи! Сьогодні ж робота, — додала вона, граючи моїм станом.

Я потягнулася і повільно встала з ліжка, намагаючись звикнути до ранкової прохолоди кімнати. Карина була вже готова. Вона обрала діловий стиль — чорні брюки зі стрілками, білу блузку та класичні чорні боти на невисокому каблуці. Вона додала чорний жакет, що підкреслював елегантність її образу, і мінімалістичні прикраси, які завершували образ. Волосся вона зачесала назад у хвіст, залишаючи обличчя відкритим для світла, в руках тримала пальто.

— Ну що, біжимо? — запитала вона, підійшовши до мене.

Я кивнула і повільно почала збиратись. Робочий день без пар завжди здавався легшим, але більше часу потрібно було на документи та підготовку.

Я підійшла до шафи, повільно відкривши її дверцята. Внутрішній простір був впорядкований і акуратний. Переглядаючи вибір, моя рука зупинилася на ніжно-блакитній сукні з ніжними мереживами, яка підкреслювала мою витонченість. Потім я взяла чорні боти на високому каблуці, які ідеально підходили до образу. Одягнувши сукню та взувши боти, я виправила волосся, що впало на плечі, намагаючись надати йому ідеального вигляду. я зробила останній штрих — ледь підфарбувала очі тушшю і легкими тінями. Погляд став виразнішим, я взяла блиск для губ і акуратно його нанесла. Зараз мої губи виглядали ніжно і природно, доповнюючи загальний образ. Високі боти додали впевненості, а гармонійне поєднання кольорів підкреслило мою жіночність.