Розділ 4

Від імені Ані

Я вийшла з кабінету Олени, відчуваючи легкість і гордість. Новий етап у житті розпочався, і він обіцяв бути захопливим. Хоча попереду було чимало роботи, я з нетерпінням чекала, щоб розкрити свій потенціал на повну.

Одразу, як опинилася за межами офісу, дістала телефон і написала в чат із дівчатами:

— Усе, офіційно дизайнер!

Повідомлення не встигло згаснути, як чат ожив:

— Вітаю! Це треба святкувати! — відповіла Таня, моя найкраща подруга  й людина, на яку завжди можна покластися, в майбутньому моя кума.

— Ідеально, що сьогодні ще й День закоханих! Відсвяткуємо! — додала Карина, яка за останні кілька років стала мені як сестра.

Я усміхнулася, відчуваючи тепло від їхньої підтримки.

— Гаразд, тільки дайте трохи часу. Заїду додому переодягнутися, — відповіла я.

Таня була завжди поруч біля мене, наче старша сестра. Її світле волосся в природних локонах навіювало спокій і затишок. Високі риси обличчя мали в собі якусь особливу глибину, а її блакитно-небесні очі здавалося проникали в саме серце. На шиї підвіска, довгий ланцюжок, який обплітав її шию — подарунок від коханого військового, що захищав Україну на Сході. Таня була доброю та щирою. Вона завжди знаходила слова підтримки для мене, навіть коли ідея здавалася безглуздою. Але я знала, що всередині Тані живе щось інше. Вона була наче добрий спокійний океан, але якщо зробити боляче тим, кого вона любить, в океані міг прокинутись шторм, що обрушиться на ворогів. Відьмочка, що лежала в глибині її душі, могла бути жорстокою, коли мова йшла про захист рідних.

Карина була трохи нижчою за Аню, але це не заважало їм бути близькими подругами. Вона мала світле пряме волосся, що завжди виглядало акуратно та доглянуто. Її обличчя було витонченим — з акуратним носом і пухкими губами, що постійно випромінювали посмішку. Карина була весела та життєрадісна, завжди знаходила позитив у будь-якій ситуації. Навчалася з Анею в одній групі, і після кількох років спільного навчання, їхня дружба стала міцною. Хлопець Карини залишався в Києві на роботі, але це не заважало їй бути щасливою та закоханою. Її сіро-карі очі з чарівною глибиною, що ніби привертали до себе увагу, завжди були сповнені тепла і доброти.

*****

Захоплена новим етапом життя, я повільно розглядала вміст своєї шафи. Довгі роки я проводила безліч вечорів, підбираючи ідеальний образ для різних подій, але сьогодні було особливе. День закоханих, нова робота, і я — на порозі чогось нового і незвіданого.

Перше, що я витягла з полиці, — це чорна коротка сукня. Вона була ідеальною: простий фасон, але з витонченими деталями — тонкий мереживний візерунок на верхній частині, який робив її трохи більш ніж простою. Сукня облягала фігуру і підкреслювала всі вигини. Мене трохи підкорювала ця простота з нотками елегантності.

Далі — вибір аксесуарів. Маленькі чорні туфлі на підборах, які я вже давно не носила, гармонійно доповнювали образ. Волосся я вирішила залишити розпущеним, а кінці підкрутити легкими локонами. Це додає образу романтичності та жіночності.

Я обрала чорну коротку куртку з утепленою підкладкою та теплим шарфом, який обвивала навколо шиї. Вона ідеально доповнювала стиль сукні і допомагала тримати тепло в зимову холоднечу.

Останні штрихи — золоті сережки, які підкреслювали лінію щік.

Я відчувала себе впевненою та красивою. У дзеркалі я бачила зовсім іншу Аню — вільну від будь-яких переживань, яка готова зустріти новий день і нові виклики з усмішкою.

Переодягнувшись, я зібрала сумочку з телефонами, ключами. Все було на своїх місцях.

Вийшовши з дому, я відчула легке хвилювання — не від образу, а від того, що чекає мене попереду. Танці, розмови, сміх — все це було новим і таким радісним.

Дорогою до бару я усміхалася сама собі. День обіцяв бути незабутнім, і я була готова до всього, що він принесе.

*****

Ми приїхали до затишного бару, який був ідеальним місцем для святкування Дня закоханих. Зовні він виглядав сучасно і стильно, з теплим освітленням та м’якими диванами. Всередині вже було чимало людей, але ми знайшли зручний столик біля вікна, звідки відкривався гарний вид на засніжене місто.

Таня вже чекала нас біля входу, обійнявши мене міцно, як сестра. Її синя сукня виглядала просто неймовірно — елегантна, але з якимось особливим, неординарним шармом. Карина приєдналася трохи пізніше, із сяючою усмішкою на обличчі. Вона виглядала так, ніби щойно повернулася з модного показу — витончене поєднання класичного костюма з яскравими акцентами.

— Ну що, готові святкувати? — запитала Таня, сідаючи за стіл і піднімаючи келихи.

— Завжди готова! — відповіла я, піднімаючи свій келих із шампанським.

— Важливий день для кожної з нас, — додала Карина, підморгуючи. — Нова робота, нові можливості, нові мрії.

— Точно! — підтвердила я. — І якби не цей вечір, мені б здавалося, що день не буде таким особливим.

Таня всміхнулася:

— Ми завжди знаходимо спосіб зробити його особливим, чи не так?

Карина кивнула: