Розділ 18

Наступного дня, увійшовши до будинку, Меліса підскочила від переляку, побачивши Ніколасса, що стояв босоніж посеред кухні. На ньому були ті ж джинси та майка, що й минулої ночі.

— Мені здавалося, я замкнула двері,йдучи. Як ти зайшов? - вдихнула,Меліса поставивши пакети на столі.

— Агент дав мені запасні ключі.

— Тобто ти можеш приходити сюди, коли захочеш? - пробурмотіла дівчина, згадавши про «Тисячу ознак здорової вагітності», яку, на її думку, могла залишити у ванній.

— Міг би, але не буду. Я поважаю особисте життя інших людей, - зауважив Ніколасс, ніби прочитавши її думки. — Але я попередив, що зранку займусь твоєю проблемою. Ти не відповіла на стукіт у двері, і я подумав, раптом щось не так...

— Що? Щось незвичайне? Вважаєш, ти знайшов би мене на підлозі з перегризеним горлом? - скептично сказала Меліса, радіючи, що Ніколасс хвилюється.

— Крім того, ти сказав, що прийдеш уранці. А зараз уже час ланчу. 

Меліса прикусила язик, помітивши, які червоні в нього очі. — З тобою все гаразд? Виглядаєш неважливо.

Що було брехнею. Ніколасс завжди виглядав приголомшливо, в якому б фізичному стані не знаходився. І Меліса не пам'ятала, щоб він хворів. Чоловік провів рукою по волоссю і потер підборіддя.

— Я писав усю ніч, - пояснив Ніколасс. — Ліг о шостій ранку і прокинувся лише недавно.

— Але я в цьому не винна. Я не змушувала тебе сидіти за комп'ютером до світанку.

— Ні, ти лише роздратувала мене, змусила кров кипіти в жилах і вигнала в такому стані. Чого ще ти від мене чекала? Мені треба було випустити адреналін.

Меліса поспішно відвернулася, поправивши волосся і одягнувши маску холодності. Але Ніколасс встиг прочитати все в її очах.

— Що, Мелісо, хіба я не правий?Чи тобі не снилися еротичні сни про мене? Яка трата часу! Адже ти могла б втілити свої сни в реальність,варто було лише погодитись. 

— Але тоді б ти не написав всіх сторінок.

— Може, я був би готовий пожертвувати ними.

— Я не хочу, щоб ти жертвував чимось через мене, гордо вимовила дівчина. Люди, яким доводиться замінювати одне одним, зазвичай розчаровуються, якщо щось виходить не так, як вони планували. Мама завжди докоряє мені тим, що їй довелося пожертвувати своїм часом і грошима заради моєї освіти, яку я так і не отримала. І вона ніколи не вибачить мені цього. Тож дякую, але не треба широких жестів заради мене...

— Ух ти! Та я, здається, зачепив тебе за живе, га? Я ж пожартував. Коли надходить натхнення, краще використовувати його на повну силу. Не моя вина, що воно виникло посеред ночі.

— Так, я бачила світло у вікні твого кабінету близько третьої ранку, коли встала випити води, - призналася Меліса. — Я подумала, що ти просто забув вимкнути його.

Ніколасс показував Мелісі свій кабінет, коли вони обідали разом. Велика світла кімната нагорі, з високою стелею та безліччю полиць із книгами. Кабінет з'єднувався зі спальнею письменника великим балконом з видом на пляж. Було вікно і з протилежного боку, що виходило саме на бунгало Меліси, але воно майже завжди було зачинене. Ніколасс любив відчуття повної самотності, коли творив черговий шедевр.

— Можливо, воно досі горить. Під час роботи я зовсім забуваю про такі речі, як світло, тепло, їжа чи сон. Я пишу. Хоча наступного дня й стаю трохи грубим.

— Це вибачення?

— Ні, пояснення. Якого ти мені не дала. 

Ніколасс помітив коробку біля ніг дівчини.

—  Що за?.. - Він знову глянув у її обличчя.— Ти сама зловила щура!

— Начебто, - посміхнулася Меліса.

Вона нахилилася, щоб відкрити коробку.

— Ти ж не збираєшся випустити її після того, що... - Ніколасс не домовив.

Він побачив на коробці етикетку ветеринарної клініки якраз у той момент, коли маленька чорна грудочка з білою грудкою вивалилася на підлогу і відразу почала бігати.

— Кошеня? Ти їздила до Дана і взяла в нього цього малюка, щоб упіймати щура? – поцікавився Ніколасс, дивлячись, як чорна грудочка носиться навколо ніжки столу. — Не хотілося б розчаровувати тебе, люба, але цього кошеня просто з'їдять живцем.

Малий підбіг до Ніколасса і потерся об його босі ноги, голосно муркотучи. 

— Це і є той самий щур. Я їздила до Дана не за ним, а з ним.

Це була страшна подорож. Меліса не могла чути, як жалібно кричить кошеня у саморобній коробці. Тільки вийшовши на світ, малюк заспокоївся. 

Меліса дивилася, як Ніколасс взяв кошеня на руки, а той замуркотів ще голосніше. 

— Коли я відкрила підвал, щоб дістати лампу, кошеня вискочило звідти з таким криком, що я навіть злякалася. Дан сказав, кицьку всього кілька місяців. Вона ховалася під будинком, виходячи вночі, шукаючи їжі. А останні кілька днів застрягла десь і вибралася лише сьогодні. Дан дав мені вітаміни для неї.

Кошеня тим часом почало тертися об обличчя Ніколаса і лизало його носа.

— Здається, ти їй сподобався, - засміялася Меліса.

Ніколасс поспішив опустити кошеня на підлогу. Той продовжив досліджувати кухню. 

— Чому вона не вміє нявкати так само, як інші кішки? - Пробурмотів Ніколасс, знімаючи шерсть з одягу. — Ти б врятувала її набагато раніше, якби вона поводилася як нормальна тварина. 

— Не знаю. Мені здається, вона дуже мило муркоче. Дан казав, не всі кішки нявкають. Причини можуть бути різні. Наприклад, вона не чула, як спілкуються інші кішки. Однак Дан помітив, що вона у дуже гарній формі. Чи киця чудовий мисливець, чи має господарів. Але ніхто не давав оголошення про зникнення кошеня.

— Здається, Дан багато чого наговорив тобі, - зауважив Ніколасс , схрестивши руки на грудях. — Сподіваюся, він оглянув це творіння?

– Так. Дуже ретельно. З нею все гаразд. Її розчесали. У Квіточки навіть немає бліх! 

— Квіточки? Ти вже дала їй ім'я? 

— Дан кликав її Кітті. Але я наполягла, щоб маля стало Квіткою. Гарно, правда? 

— О, тільки не кажи, що Дан умовив тебе залишити кошеня. Що буде, коли ти поїдеш додому? Ти ж не зможеш узяти її із собою.