Розділ 17.

– Ні, наскільки я знаю. Що там із ними робити? 

– Але я теж не хочу стати причиною бійки. – Дівчина опустила вії. Ніколасс хмикнув. — І здається, ти казав, що мені варто триматися подалі від Марка Марлоу, який може збити мене зі шляху правдивого. 

— Може, я трохи перебільшив. 

— Чи збираєшся виграти? 

— Звичайно! Вони всі просто зелені новачки, які вважають себе професіоналами. 

— І ти хочеш взяти мене з собою, щоб я аплодувала твоїй перемозі? - Підробила його Меліса, зворушена тим, що Ніколасс хоче постати перед нею в образі героя. Чи просто мріє довести, що не ревнує?

 – А мені можна погратись? Чи я стоятиму осторонь і триматиму твоє пиво?

– А ти вмієш гратись? – здивувався Ніколасс. 

— Ні, але можу навчитися. – (Чоловік мовчав. Здається, він уже пожалкував про своє запрошення.) – Або, якщо раптом тобі знадобиться допомога, я могла б надіти щось коротке і з глибоким декольте і схилятися над столом щоразу, коли гратимуть твої супротивники. 

— Можеш взагалі нічого не одягати, і тоді всі навколо забудуть, навіщо прийшли, - промуркотів Ніколасс з переможною усмішкою.

Він знову посміхнувся, побачивши, що в паб Меліса поїхала у білій майці та джинсах. 

— Це моя подружка, - представив він її друзям.

Правда? – подумала Меліса. Чи Ніколасс бреше?

Дівчина багато розмовляла та сміялася. Вона також дізналася, що в безалкогольному пиві є своя краса. Коли Меліса допивала другий кухоль, приїхали Марк та Дан. Без дівчат. Але вони дуже зраділи, побачивши Мелісу. 

Ніколассу довелося попрацювати, щоб здобути перемогу. Приятелі всіляко намагалися відвернути увагу. Меліса згадала було про те, як збиралася допомогти Ніколассу, але вирішила нічого не робити. Вона із задоволенням спостерігала за грою. 

Потім Дана приєднався до неї за столом, доки йшла партія між Марком та Ніколасом. Меліса так сміялася, що в неї все ще хворіли боки, коли Ніколас віз її назад додому.

Дівчина поринула в приємну щасливу напівдрім. Вона мало не заснула, коли Ніколасс прошепотів їй на вухо, що вони вже приїхали, і наполягав на тому, щоб проводити її до дверей. 

— Сподобався вечір? 

— Ти ж знаєш, що так. Я в захваті від твоїх друзів. 

— Я помітив. Вони від тебе також. 

— Марк сказав, ви зустрічаєтеся не так часто.

– Так, але нам завжди здається, ніби ми розлучилися лише вчора. Така вже дружба. 

— Так само, як і між нами, так? 

— Не запросиш мене на чарку бренді? - Запитав Ніколасс, коли Меліса відчинила двері і ввімкнула світло.

– У мене немає алкоголю.

– Тоді кави. - Він прибрав пасмо волосся у неї з чола. - Хіба не так закінчувалися всі вечори, які ми проводили поза домом?

Ні. Зазвичай усе закінчувалося у ліжку. Нестримним сексом. Губи Меліси відкрилися, груди часто здіймалися і опускалися під майкою.

— Кава не дасть мені заснути, - прохрипіла вона. 

— Добре. Не спати – це чудово. – Ніколасс повільно схилився до неї: 

– Я не хочу, щоби ти спала, коли я зроблю це…

Його поцілунок був теплим і ніжним, солодким та таким чуттєвим! Ніколасс притис її до дверей, однією рукою притримуючи дівчину за спину, а іншу опустивши на стегно. Її стогін порушив тишу ночі.

– Впусти мене у свій будинок… у свою постіль… – шепотів Ніколасс, проникаючи під її майку. — Ти ж цього хочеш, Мелісо. Просто піддайся бажанням. Я твій… весь твій…

На мить обом здалося, що слабкий писк був знаком її капітуляції, але потім дівчина спробувала звільнитися.

— Я не можу більше так, - прохрипів Ніколасс, тремтячи від збудження. — Ми ж були коханцями, Меліс. Що сталося? Чому ми не можемо зайнятися коханням? І звідки, чорт забирай, цей писк? 

— Думаю, це щур. Я тобі казала, пам'ятаєш?

— Ти багато чого говорила, за винятком, можливо, найважливішого. - Ніколасс випустив її зі своїх обіймів, глибоко вдихнув і відвернувся, щоб не видати свого статку. — Скажи мені нарешті: ти закохана в іншого, Мелісо? То через нього ти не можеш бути зі мною?

– Ні! - Дівчина поправила майку. – Я… ні… за ці два роки був лише ти. Просто мені потрібно ще трохи часу, – благала вона. 

— Адже тебе не зґвалтували, правда?

– Що? Ні! Та й уява у тебе!

– За нього я й поплатився, – простогнав чоловік. - Але ти все ще хочеш мене, Мелісо. Перестань чинити опір. Якими б не були причини твоєї відмови, краще тобі скоріше розібратися з ними. Чи я сам це зроблю. А завтра з ранку я займусь цим щуром.