Частина 29

Тетяна

  По спині пробігли мурашки, і я швидко відклала телефон. Хто це міг написати? Хтось із однокласників? Але навіщо? А можливо це Денис так жартує? Я довго думала про це повідомлення, але вирішила поки не думати про це, а зосередитись на фільмі, бо такими темпами мені знову доведеться його переглядати. 
 Наступного дня мій ранок почався з великої кількості тонального крему. Бо всю ніч я плакала через фільм "Титанік" мені була так шкода, що помер головний герой, а ще він був дуже гарним! І це не справедливо, що він помер! Весь день я розповідала про цей фільм Денису і Олесі, я скаржилася і плакала ще купу разів через смерть молодого героя! Мені дуже його шкода.
 Наступні три дні пройшли без усіляких цікавих моментів. Ми з класом ходили на екскурсії і я купила багато сувенірів. Сьогодні суботу, а отже о 18:30 мене чекатиме біля номеру хтось. Чесно, я хвилююся, щоб це не виявився якийсь маньяк чи щось таке. Денису я нічого не казала, але хлопець здаються помітив мою дивну поведінку, а саме постійне хвилювання, бо розпитував чому я весь час хвилююся. 
- Таню, давай я сьогодні у тебе переночую, бо це ж остання ніч у Львові. - попросив Денис, але я похитала головою
- Вибач, але у мене сьогодні ввечері важлива зустріч. - заперечила я, а хлопець пильно подивився на мене
- З ким це? - підозріло запитав Денис, а я закотила очі
- Денис, не хвилюйся з подругою, яка живе у Львові, але я її рідко бачу. - збрехала я і в думках молилася, щоб він повірив мені
- Ну добре, тоді я пішов до себе у номер. - сказав Денис і поцілував мене, я пішла до себе, а хлопець до себе
  Мені не хотілося брехати Денису, але якщо я скажу правду, він почне відмовляти мене або пропонувати свою допомогу, але я хочу сама у цьому всьому розібратися. Не хочу втягувати Дениса у ці неприємності, адже у нього й так досить проблем, так ще й я зі своїм незнайомцем або незнайомкою. Або можливо це та людина яку я знаю? 
 Я пішла до себе в номер і вирішила зробити собі каву, бо зараз мені насправді дуже страшно. Раптом це маньяк?! Та ні... Сподіваюся ні.
  На годиннику зараз 18:15, ще трохи і я познайомлюся з нею або ним. Насправді, мені дуже цікаво хто це і навіщо йому зустріч зі мною, але з іншого боку мені страшно, бо це може бути хто завгодно. 
 Раптом я почала легенький стук у двері і одразу обернулася до них. Я проковтнула ком у горлі, який підступив через страх і зібравшись з силами, пішла до дверей. Я десь секунд 10 вагалася, але в кінці кінців відчинила двері. Того кого я побачила, взагалі не очікувала тут зустріти.
- Ем...заходь. - все, що змогла вимовити я. Вона зайшла до кімнати і сіла на ліжко
- У тебе тут гарно.

- Женю, давай одразу до справи. Що ти хочеш і чому прийшла? - запитала я у дівчини, а вона лише хижо посміхнулася
- Я хочу, щоб ти страждала. Ти вже це чула, але я повторюю, бо хочу щоб це трапилося! - мовила Женя
- Що я тобі такого зробила? Я всього лиш жила своїм життям і бажала тобі в першу чергу добра, а ти так зі мною - обурилася я і сіла на диван
- Знаєш, я також думала, що я ще та не буду казати хто, але потім я розуміла, що ти заслуговуєш на це! А знаєш чому? Спочатку я просто бажала тобі, щоб ти була одинокою все життя, а потім коли ти посадила мою маму у в'язницю, я стала одинока і по трохи почала божеволіти. Так, так ти все правильно почула, я ходжу кожні три дні до психіатра, бо я психічно хвора. Цього не було, як би ти не посадила мою мати за ґрати - розповідала Женя і весь час якось дивно посміхалася
- Женю, мені шкода, але твоя мати сама мене ледве не вбила! - заперечила я 
- Я була рада б якби це трапилося, але на жаль. До речі, ти не знаєш хто веде той акаунт і викладає туди фото наших однокласників? - запитала Женя і я похитала головою, тоді вона ще ширше посміхнулася - Це я, так я, бо хочу щоб усі знали яка ти погана людина. Тай всі однокласники мені набридли, вони такі дурні, як і ти! 
- Тобто це ти викладала усі ті фото і ті жахливі підписи?! Але звідки ти дізнавалася ту інформацію? - поцікавилася я, а Женя зловісно засміялася
- Ти справді не розумієш? Та я слідкую за тобою! Тобі часто розповідають секрети, бо ти та людина, яка їх ніколи не розкриє, тому я просто поставила підслушку і іноді слідкувала за тобою. Чесно, не дуже багато інформації я дізналася, але мені і її досить
- Але навіщо тоді ти все це мені розповідаєш?
- Бо я бачу, що мій план не дуже працює. Ти маєш хлопця, найкращу подругу, брата і тата! Все, що мені вдалося, то це позбудитмся твоєї мами! А я хотіла, щоб усього цього в тебе не було. Тому я прийшла покласти край всьому! - викрикнула дівчина і з кишень своїх штанів дістала пістолет, мені стало дуже страшно і я встала на ноги, це ж саме зробила й Женя
- Женю, не потрібно, прошу - благала я
- Ти мені вже так набридла! Сьогодні все скінчиться! - кричала Женя і раптом хтось почав стукати у двері. Я закрила їх лише на один замок, і зараз дуже шкодую про це
- Допоможіть! Допоможіть! Благаю! - кричала я і саме в цей момент Женя вистрелила в мене
  Я відчула нестерпну біль і впала... Останнє, що я бачила, як хтось забіг у номер і почав кричати щось до мене, але я в той момент вже закрила очі...

  Від автора:
  Привіт! Як вам? Як гадаєте чи виживе Таня? До речі, це остання частина, залишився лише епілог і я завершую цю історію. Пишіть свої враження і ставте зірочки ⭐. Всіх люблю 💕💕💕