Частина 28

 Тетяна

- Чому ти тоді використала Олега? - запитала я, а Женя хитро посміхнулася.
- Тому що я хотіла, щоб ти страждала, щоб відчувала біль, щоб у тебе ніколи не було щасливих емоцій. - відповіла Женя, від її слів мені справді стало боляче.
- Але навіщо це тобі? - прошепотіла я.
- Бо ти все життя мені зіпсувала! Від самого початку нашого знайомства у тебе було все: і хлопець, і друзі, і хороші оцінки і чудові відносини з батьками, а у мене цього не було! Тоді я й захотіла, щоб у тебе не було нічого, а коли через тебе мою маму посадили  у в'язницю я остаточно вирішила зіпсувати тобі життя. - пояснила Женя і від цього мої очі почали сльозитися.
- Ти...ти...хотіла щоб я страждала? - прошепотіла я, бо була не в змозі говорити нормально, але дівчина мене добре почула.
- Так, я хотіла цього дуже довго, але ти й досі живеш щасливо! Ти маєш хлопця, який мав би бути моїм! Ти маєш подругу, брата і чудового тата! Добре, що в тебе хоч вже мами немає! Твоя мама виявилася справжньою шльондрою, але я б хотіла, щоб нею була ти! І втратила всіх!- кричала Женя, всі сиділи в шоці, я опустила голову, бо не хотіла перед нею розплакатися.
- Я вважала тебе найкращою подругою, а ти... - все що змогла сказати я
- Мені на це начхати, я ще обов'язково зроблю все аби ти страждала. - злісно промовила Женя. Я не хотіла більше її слухати, тому просто встала і побігла до себе в номер. Я швидко закрила його на ключ і скотилася по дверях, сльози текли по моєму обличчю і я не встигала їх витерти. 
  Чому мені так боляче? Мабуть тому, що мені брехали в обличчя стільки років! Хтось стукав у двері, але мені взагалі не хотілось когось бачити, тому я просто не відчиняла. 
- Таню, відчини! Це Денис! - кричав хлопець і продовжував стукати у двері
 Я намагалася опанувати себе і не плакати, але мені це давалося дуже тяжко, тому я просто впала на ліжко і заснула, сподіваючись забути цей день.
  Зранку я пропустила сніданок, бо проспала, а на 10:30 ми з класом ідемо знову на якусь екскурсію. Дуже не хочеться взагалі кудись йти, але потрібно, тому я встала і зайшла до ванни. Коли я подивилася у дзеркало, то вжахнулася! Мішки під очима і червоні очі від сліз. Сьогодні мені потрібно робити макіяж і багато тонального крему. Я вмилася і дістала свою косметичку. Почаклувавши над собою я мала більш менш нормальний вигляд, тому пішла обирати одяг. Я одягнула звичайні темно-сині джинси на високій посадці, чорну укорочену футболку з англійським надписом "To believe in yourself", що означало "Вір у себе". Легко сказати, але тяжко зробити. І взула свою улюблені чорні кросівки на високій підошві. Зверху я накинула легеньку вітровку і взяла телефон. Коли я вже була готова годинник показував 10:20, тому я закрила номер і спустилася до низу.
  Внизу було вже багато однокласників, але Дениса серед них не було. Я підійшла привіталася з Олесею і Колею, схоже вони зрозуміли, що мені не до розмов, бо не розпитували про вчорашній випадок. Екскурсовод на диво, сьогодні прийшла вчасно, навіть за 5 хвилин раніше. Це мене здивувало, але я намагалася не показувати цього. Женя вже прийшла і постійно кидала на мене насмішкуваті погляди від чого мені хотілося підійти до неї і виказати все, що я думаю про неї, але я цього не робила. 
- Вгадай хто? - хтось закрив мені очі своїми руками, я одразу здогадалася хто це, бо від цього дотику у мене з'явилося приємно відчуття, та й цей жест робив лише Він.
- Денис, я така рада тебе бачити. - сказала я і обернулася до хлопця, він широко мені посміхнувся і поцілував
- Як ти? - запитав Денис
- Завдяки тобі, добре. - відповіла я і подарувала йому свою найкращу посмішку
- Клас! Увага! Ми йдемо до Площі Ринок! - крикнула екскурсовод, щоб усі змогли почути
- Чудово, сподіваюся я зможу купити там сувенір. - сказала я і взяла за руку Дениса
- Обов'язково купиш. - впевнив мене хлопець і ми рушили за класом
 Дійшовши до Площі я була вражена на скільки вона була великою і якою гарною.
- Площа Ринок була закладена в період правління князя Данила Романовича. Протягом багатьох років вона виконувала роль осередка торгівлі та громадського життя середньовічного населеного пункту. Над будівлями майдану працювали австрійські та італійські архітектори - розповідала екскурсовод
- Вау, скажи будь дуже гарно? - вражено запитала я у Дениса
- Так. - промовив він 
  Ми ще довго ходили по Площі, а потім нам знову дали змогу походити самим. Я одразу направилася до сувенірного магазину і там купила магніти і декілька книжок.
- Таню, навіщо тобі стільки книг? - здивувався Денис, коли я вийшла з магазину
- Я взагалі-то люблю читати. - відповіла я і посміхнулася до хлопця 
- Ну добре, тобі допомогти? - запитав Денис
- Та ні, не потрібно. - вирішила сказати я, бо мені було трохи не зручно просити допомогу
- Я допоможу. - впевнено сказав Денис і взяв у мене декілька книжок
- Дякую. - я поцілувала хлопця і ми всі пішли до готелю
  Денис допоміг мені донести все до мого номеру, а потім ми пішли обідати. Пізніше я захотіла піти погуляти по Львову і зробити багато фото, Денису ця ідея сподобалася і він захотів піти зі мною, я була цьому дуже рада.
- Через 30 хвилин на першому поверсі - назначила я місце зустрічі і пішла збиратися
 Я одягнула і гарний і зручний одяг одночасно, тому що ми будемо фотографуватися і думаю я теж буду. Макіяж я зробила мінімальний і взяла свій фотоапарат, який мені подарував тато на сімнадцяти річчя. 
  Коли я зібралася, то якраз встигала і не запізнилася, Денис чекав мене і я підбігла до нього і поцілувала його.
- То що? Ходімо? - запитав хлопець і я кивнула
  Ми весь залишок дня гуляли по Львову, фотографувалися і ласували смачними стравами. Мені так подобається просто гуляти і бути поряд із Денисом.
- Я така рада, що ти в мене є. - щиро сказала я, коли ми з Денисом йшли до готелю
- Я теж дуже радий. - посміхнувся хлопець 
  Коли ми зайшли в готель тримаючись за руки, я помітила Женю, яка дивилася на мене очима повними злості і ненависті, від цього мені стало моторошно, тому я взяла Дениса міцніше за руку і намагалася не дивитися на Женю, яка спопеляла мене й Дениса своїм поглядом. 
- Ходімо швидше. - попросила я хлопця, і потягнула його до свого номеру. Денис здивовано подивився на мене, але не відмовився, а навпаки почав іти швидше, аніж я
- То чому ми так швидко йшли? - запитав Денис коли ми вже були у моєму номері. Я пішла робити чай, а хлопець ліг на ліжко і увімкнув футбол
- Бо там була Женя, яка дивилася на нас так злісно, немов ладна тут і зараз вбити мене, тому стало страшно. - зізналася я
- Не хвилюйся, у тебе є я.- посміхнувся Денис
- Знаю.
  Я приготувала чай і покликала Дениса, він з неохотою відійшов від свого футболу і сів зі мною пити чай.
- Денис, тобі подобається тут у Львові? - поцікавилася я
- Так, але більше мені подобаєшся ти. - посміхнувся хлопець - Давай зіграємо в гру?
- Яку?
- Я наприклад задаю питання, а ти відповідаєш і заодно більше дізнаємося одне про одного. - запропонував Денис і я кивнула
- Хто перший?
- Давай ти
- Добре, розкажи, про свою сім'ю - попросила я
- У мене є тато, мама покинула нас коли мені було всього 5. Але це не завадило, мені рости у щасливій сім'ї, тато мене дуже сильно любить і для мене він все. Також у мене є бабуся по татовій лінії і я частенько до неї приїжджаю, вона живе у Житомирі, але це для мене не проблема. - розповів Денис і мені стало шкода, що вони вдвох з його татом мусять жити і виходить вони самі займаються жіночою роботою
- Денис, а хто займається жіночими справами? Ну там готувати, прибирати? - запитала я
- Зараз я запитую. - заперечив хлопець - Таню, які в тебе були стосунки з Олегом?
- Ну ми з ним були однокласниками. І я пам'ятаю, він ще з четвертого класу доглядав за мною дарував подарунки і одного разу на мене напали якість бандити чи щось таке, а Олег якраз тоді проходив повз і врятував мене від того моменту ми почали зустрічатися. У нас були чудові стосунки, ми майже весь час проводили разом, але одного разу мені подзвонила Женя і сказала, що Олег з якоюсь дівчиною у ліжку, тоді я сильно плакала, а Олег просто переїхав у інше місто. - розповіла я
- Але тепер у тебе є я і не покину тебе. - запевнив мене Денис
- Моє наступне питання, це те, що я вже тобі задавала: хто виконує жіночу роботу у вашій сім'ї?
- Ми по черзі. Наприклад: у вівторок я прибираю, а в середу тато і там по черзі. - пояснив Денис і я взяла його за руку
- Слухай, я знаю як це, бо відколи моя нібито мама покинула нас, я виконую усю роботу, іноді мені допомагає тато і брат, але я все встигаю і сама, тому якщо потрібно ти завжди можеш подзвонити і попросили про допомогу. Тепер кожного вівторка, четверга, суботи я буду приходити до тебе додому і робити усі справи. - впевнено сказала я, дивлячись Денису в очі
- Таню, не потрібно, ми й самі справляємося, тим паче у тебе також є родина, якій ти допомагаєш. - заперечив Денис, але я приклала палець до його губ, показуючи, щоб він промовчав
- Я все одно буду приходити і допомагати, тому ти не відвертишся. - посміхнулася я і Денис поцілував мене
- Дякую, ти тепер для мене будеш ще й мамою. - пожартував Денис і я щиро засміялася
- Щось схоже на це.
 Ми ще трохи посиділи, а потім Денис пішов до себе у номер. Я була вражена тим, що найпопулярніший хлопець школи - виконує таку жіночу роботу і не скаржиться на це. Мені стало щиро шкода його, тому я й запропонувала допомогу і ніколи про це не пошкодую. Я лягла на ліжко і увімкнула фільм "Титанік". Давно хотіла його подивитися, але все ніяк не доходили руки і ось зараз нарешті я його подивлюся, але мене відволікла смс яка прийшла на телефон... Там було написано "В суботу. Об 18:30 чекаю тебе біля твого номеру". Мені це написав невідомий номер і від цього стало ще страшніше...