Частина 27

Тетяна

 На сніданок Денис так і не прийшов і я почала по справжньому хвилюватися, через двадцять хвилин ми з класом ідемо на екскурсію по Львову, але я не піду без Дениса!
 Я переодягнулася в зручний одяг для екскурсію і сіла на ліжко. Взявши телефон, я ще декілька разів подзвонила до Дениса, але він не брав слухавки. А раптом щось трапилося? Я похитала головою, щоб відігнати погані думки. Але неочікувано хтось зайшов до номеру з великим букетом білих троянд і здоровенним плюшевим ведмедиком, який тримав у руках серце! Від шоку я лише відкрила рот, а коли з під тих троянд виліз Денис, я підбігла до нього і поцілувала з великою ніжністю.
- Денис, я хвилювалася - поскаржилася я
- Вибач, я хотів зробити тобі сюрприз - пояснив Денис і я поцілувала його в щічку
- Дякую - промовила я і набрала у вазу води, щоб поставити квіти. Вони дуже смачно пахнуть
- Через п'ять хвилин потрібно бути внизу, бо ми йдемо на екскурсію - попередила я
- Добре, я піду переодягнуся - сказав Денис, швидко поцілувавши мене і побіг до себе в номер
 Я широко посміхнулася і міцно обійняла ведмедика. Про такого я мріяла дуже давно і схоже Денис це помітив. Мені було дуже приємно, тому мого нового друга я поклала на центр ліжка.
  Денис зайшов по мене і ми разом спустилися на перший поверх де вже були всі наші однокласники і вони чекали  екскурсовода, яка чомусь запізнюється.
- Скільки ми ще повинні її чекати?! - обурилася я
- Сподіваюся вона скоро прийде - сказала Олеся, яка стояла поряд і її обіймав за плечі Коля
 Нарешті екскурсовод прийшла і сказала, що запізнилася через сімейні обставини, я лише фиркнула і пішла за всіма. Спочатку вона сказала ми підемо на проспект Свободи, а потім у Шевченківський Гай. А наступними днями підемо в інші цікаві місця.
 Коли ми дійшли до проспекту Свободи, я була приємно вражена красою Львову. Тут дуже привітні і гарні люди, доглянуті вулиці і дуже гарні будинки. Я щиро захопилася архітектурою і дизайном усіх будинків через що відставала від однокласників, але Денис "тягнув" мене за собою.
- Таню, ходімо швидше - бурмотів хлопець
- Так, так я вже йду. Подивись, як гарно - захоплено говорила я
- Гарно, але ми не встигаємо 
- Ну добре 
  Ми наздогнали клас і я уважно слухала екскурсовода. Мені справді було цікаво дізнатися історію цього міста і цих будівель. 
- Тут розташована одна з головних визначних пам'яток України – Львівський оперний театр -- величний шедевр архітектури в стилі віденського псевдоренесансу, який сьогодні зображений на українських купюрах номіналом 20 грн - розповідала екскурсовод -  З південного боку 350-метровий проспект Свободи обмежений площею Міцкевича – тут же розташований оригінальний пам`ятник цьому поетові. Поруч знаходиться фонтан зі скульптурою Божої Матері. Тут багато красивих старовинних будівель-кам'яниць у різних архітектурних стилях, з багатою обробкою. Проспект Свободи багато разів перейменовували. Так, з кінця 18 століття він називався Нижні Вали, так як тут були оборонні укріплення. Потім вали розібрали, а вулицю перейменовували кілька разів: вона була і Гетьманською, і вулицею Легіонів при поляках, і вулицею 1 травня за радянської влади. У роки Другої світової війни німецькі окупанти перейменували місце посеред проспекту в площу Гітлера. Незабаром після перемоги влада рад не придумала нічого кращого, як дати проспекту ім`я Леніна. Нинішню, вистраждану, назву проспект отримав у 1990 році
- Вау, скажи ж цікаво? - запитала я у Дениса, якому вочевидь було все одно, бо він вже дивився на всі солодощі які були видні з вітрин магазинів
- А? Що? Так, дуже цікаво - пробурмотів Денис, на це я лише закотила очі і продовжила слухати екскурсовода
- А коли вже екскурсія закінчиться і ми зможемо погуляти без Вас? - голосно запитав Денис у екскурсовода через що деякі учні засміялися тихим сміхом.
- Зараз ви вже можете 30 хвилин самі погуляти по проспекту, а потім підемо у Шевченківський Гай - пояснила екскурсовод
- Як тут гарно - захопливо сказала я
- Давай зайдемо у цю кав'ярню, бо на скільки я знаю у Львові дуже смачні десерти - попросив Денис
- Звісно, я також буду дуже рада з'їсти щось смачненьке - сказала я і хлопець поцілував мене в щічку. Ми пішли в кав'ярню з якої мені одразу відчувся запах смачного шоколаду
  Ми сіли за столик і нам одразу принесли меню. Я замовила латте і їхній фірмовий десерт, Денис замовив те саме, але ще й тірамісу.
- Тобі це все влізе? - підозріло запитала я, а хлопець лише посміхнувся
- Звісно! - впевнено сказав він і взяв мене за руку - Я такий радий бути тут із тобою
- Я також дуже рада - щиро мовила я і поцілувала його в щічку
  Нам принесли замовлення і ми почали ласувати цими смачними десертами. Вони були неймовірно смачними і я навіть з'їла маленький шматочок тірамісу, яке замовив собі Денис. Він здивовано і водночас задоволено подивився на мене, але нічого не сказав і продовжив їсти. Через 25 хвилин ми пішли до місця де наш клас мусив зустрітися, щоб піти в Шевченківський Гай. Там було вже досить багато наших, але все одно ще не всі.
- Де вони ходять? - обурилася я, хоча прекрасно розуміла, що тут можна й забути про час, бо неймовірно гарно і хочеться усе роздивитися, я сама б запізнилася, якби не Денис, який уважно слідкував за часом.
 Нарешті всі прийшли і ми попрямували до Гаю. Коли ми зайшли, то я аж відкрила рота від краси. Все було дуже гарно, ці будинки, які були виконані у старовинному стилі, ці гарно посаджені дерева і квіти. Неймовірно гарно.
- Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом"Шевченківський гай" - це місце в якому можна поринути в побут і культуру нашої країни 18-19 століть. "Шевченківський гай" був відкритий в 1971 році в місцевості, яка називається Кайзервальд, на території львівського ландшафтного парку "Знесіння". Тут під відкритим небом, на площі 60 га відвідувачам представлено унікальні експозиції музею: 124 пам'ятника західноукраїнської архітектури, об'єднаних в 54 садиби, а також 6 церков. Будівлі територіально розділені на тематичні групи -розповідала екскурсовод 
  Денису схоже також стало цікаво, бо він почав уважно слухати екскурсовода. Коли до нього хтось підходив, щось сказати, він казав, щоб вони не заважали йому служать, а краще самі б послухали.
- Будівлі на території "Шевченківського гаю" вражають не тільки своїм зовнішнім виглядом, але і унікальністю внутрішнього оздоблення. Ретельно, до найдрібніших деталей, відтворений інтер'єр кожної хати, церкви, майстерень і господарських будівель. В хатах можна побачити дерев'яні лавки, столи та іншу нехитру меблі, піч, ікони на стінах, хатнє начиння (дерев'яні відра, глиняні глечики, плетені кошики і т.д.), прядки, хустки, рушники, сорочки-вишиванки та ін. В маслоробному цеху збереглося два преса для виробництва масла. Якщо ви заглянете в школу, перед вами постане інтер'єр сільського класу ХІХ століття зі спеціальною партою для недбайливих учнів, яких викладач карав різками - казала екскурсовод
 Мені дуже захотілося зайти всередину, тому поки всі слухали, я непомітно зайшла і була вражена затишком і красою цієї школи. Для мене завжди було цікаво, як раніше виглядали школи. Коли я вийшли, екскурсовод ще продовжувала розповідати про школу.
- Тут же, при школі, перебувала кімната вчителя з великою кількістю книг. Загальна кількість предметів домашнього ужитку та народної творчості, експонованих у Музеї народної архітектури та побуту у Львові, значна - близько двадцяти тисяч - говорила вона -Одна з особливостей Музею народної архітектури та побуту "Шевченківський гай" є те, що тут в точності відтворені не тільки екстер'єр та інтер'єр хат і культових споруд українців, дерев'яні містки, колодязі, клуні, стайні, тини і т.д., але й неповторна природа українських Карпат (горбистий рельєф місцевості, рослинність, властива Карпатам). Це надає музейним експозиціям неповторний колорит, дозволяє не просто доторкнутися до історії, а повністю зануритися в неї, немов у машині часу перенестися в минуле і на власні очі побачити, як жили бойки, лемки, гуцули та інші народності, що населяли Карпати
 Ми ще години 2-3 походили по музею, а потім пішли в готель, щоб встигнути на обід. Нам це вдалося і ми смачно пообідали. Денис запропонував піти до мене в номер, але нас зупинив Олег.
- Слухайте, я зараз влаштовую маленьку вечірку і хотів би вас запросити - сказав він і підморгнув мені, я одразу зрозуміла, що він натякає на ту вечірку, яку ми хотіли влаштувати у нас вдома, але не змогли, бо поїхали сюди
- Ми згодні - відповіла я за нас обох і Олег кивнув й пішов. 
- Чому ти погодилася за мене? - запитав Денис, коли Олег відійшов
- Бо я хотіла, щоб ти теж пішов - відповіла я і поцілувала хлопця - Не сердись на мене
- Як я можу на тебе сердитися? Ходімо на вечірку - сказав Денис і ми пішли до номеру Олега
  Його номер був такий ж як і усі, але на відміну від мого він був ідентичний номеру Дениса. Теж чорно-білий і мав два крісла, замість дивану. Денис сів на крісло, а я йому на ноги і ось так ми чекали поки прийде Женя, бо вже були окрім неї. Це дала нам смогу з Олегом розповісти іншим про план, коли ми їм розповіли, вони погодилися і були готові допомогти.
 Коли до номеру зайшла Женя я помітно насторожилася, бо взяла руку Дениса доволі міцно від чого хлопець сердито подивився на мене. 
- Женя, ми дуже раді тебе бачити - привітався Олег
- І я - збрехала вона і їй вочевидь теж не дуже приємно було находитися серед нас
- То чим будемо займатися? - запитала Олеся
- Давай в правду або дія? - запропонував Коля і всі погодилися. Спочатку крутив Олег і випала на мене
- Правда або дія? - запитав він
- Правда - миттєво відповіла я
- Чи любиш ти Дениса?
- Ні, я обожнюю його - сказала я і поцілувала в щічку Дениса. Далі крутила я і випало на Женю
- Правда чи дія? 
- Правда - відповіла дівчина і тоді я зрозуміла, що ось і настав час про усе в неї розпитати.
- Чому ти тоді використала Олега? - запитала я, а Женя хитро посміхнулася...