Частина 25

 Тетяна

  Наступний тиждень пройшов абсолютно спокійно. Нового нічого не трапилося. У нас все добре з Денисом, ми дуже щасливі разом. У Олесі і Колі також все гаразд, вони дуже раді бути разом, бо весь час коли я зустрічаю дівчину у кімнаті брата, вона виглядає такою живою і радісною, що мені не віриться, що мій брат здатен справді кохати, а не просто користуватися. Олеся каже, що вона не дасть Колі до свого 18, а брат каже, що буде чекати її хоч усе життя. Денис також не поспішає і мене це радує. 
 Сьогодні субота і я сиджу вдома, бо дуже хочу підготуватися до річної контрольної з алгебри. Вчителька останніми днями якась сувора, тому доводиться краще вчити. Але з самого ранку мені заважає брат, який бігає по квартирі і каже, щоб я не виходила зі своєї кімнати . Дивно це. Що він вже задумав? Я вирішила не заважати йому щось робити, тому просто не виходила з кімнати до вечерю, а коли мені це набридло я вийшла і була шокована. Вся квартира була прикрашена повітряними кульками, різними іншими декораціями і стояв стіл із їжею, а біля нього стояли тато, брат, Денис, Олеся. Я здивовано завмерла, а гості посміхнулися.
- З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ - крикнули вони і почали по черзі давати мені подарунки. Я й забула, що в мене сьогодні свято з цими контрольними.
- Дякую вам велике - щиро сказала я і поцілувала дуже ніжно Дениса, коли настала його черга дарувати мені подарунок. Від подарував неймовірні парфуми і підбори
- Вітаю - прошепотів Денис мені на вухо і я пішла швидко переодягнутися, бо й досі була у домашньому одязі
 Цілий день я провела у такому сімейному колі і була вдячна кожному за такий класний подарунок і свято. Хоч нас було й не багато, мені було добре і весело поряд із ними. Вже на рік я стала дорослою, а це означає, що вже через рік я буду повнолітня і це мене водночас і радує і трохи насторожує. Коля провів Олесю додому і Денис також пішов додому, а ми втрьох (я, брат і тато) ще трохи посиділи за столом, а потім тато допоміг мені прибрати і я пішла в свою кімнату. Було дуже класно святкувати день народження лише з найближчими і я рада, що саме так усе склалося. 
 Наступного дня я вирішила провести без пригод, але мені це не вдалося, бо з самого ранку мені зателефонував Олег і запропонував зустрітися. Сказав, що щось важливе, тому моя цікавість взяла верх і я погодилася. Швидко зібравшись я пішла в кав'ярню, де мене вже мав чекати Олег, він сидів за столиком біля вікна, тому я не довго його шукала.
- Привіт, як ти? - поцікавився Олег, коли я підійшла до нього
- Привіт, рада тебе бачити - сказала я і хлопець задоволення посміхнувся
- Я також, ти щось будеш пити?
- Латте з лавандовим сиропом, будь ласка - попросила я і чекала поки Олег замовить замовлення. За вікном люди кудись поспішали і серед ним я помітила свою "маму", яка говорила з якоюсь жінкою і схоже цій жінці було не дуже приємно з нею говорити, бо вона хотіла втекти, весь час кудись оглядувалася і немов шукала підтримки
- Ваше латте - сказав офіціант і я відвернулася від вікна, але коли потім знову подивилася, там уже нікого не було
"Дивно це все" - подумала я, але вирішила не брати до уваги і сконцентруватися на Олегу
- То що ти хотів? - одразу перейшла до справи я
- Я хотів поговорити на кштал того випадку з Женею три роки тому - сказав Олег і надпив свою каву
- І що ти хочеш дізнатися? 
- Чому і навіщо вона так вчинила - одразу відповів хлопець
- Мені теж це цікаво, але як ми маємо про це дізнатися. Якщо запитати напряму ми можемо її налякати і нам нічого не вдасться - промовила я, а Олег поклав свою руку на мою від чого я здивувалася
- Я з цим згоден, але ми мусимо щоь зробити, бо я не можу жити з цим і розуміти, що через той випадок я втратив тебе - щиро сказав Олег і дістав якусь маленьку коробочку з кишені
- Що це? - поцікавилася я
- Я знаю, що в тебе було день народження, це мій подарунок - розповів хлопець і відкрив коробочку й дав її мені. Всередині були неймовірно гарні сережки
- Олег, вони надто дорогі, я не можу взяти їх, хоч вони й дуже гарні - щиро сказала я 
- Ні, ти візьмеш їх, бо це найменше, що я можу зробити для тебе
Я все-таки взяла ці сережки і ще довго їх роздивлялася, а потім поклала їх в кишеню своїх штанів. 
- Я гадаю, що потрібно Женю так би мовити заманити. Я пропоную влаштувати вечірку куди ми запросимо тебе, Женю, Дениса, Олесю і мого брата. Там спочатку ми будемо розважатися і т. д. А потім зіграємо в правду або дія, де все розпитаємо - запропонувала я, а Олег прямо засвітився від щастя
- Таню, ти геній! Вечірка буде у мене вдома - сказав Олег і обійняв мене
- Це всього лиш план, але я дуже сподіваюся, що він вдасться - щиро висловилася я
- Так, вечірка буде в суботу, я всіх запрошу, і ми виконаємо цей план - сказав Олег 
  Ми ще трохи посиділи, а потім я пішла до себе в квартиру. Мені не по собі поряд з Олегом, бо я розумію, що схоже все ще подобаюсь йому, але він мені ні, я вважаю його лише хорошим другом.
 Зараз мені потрібно не спалитися про наш план з Олегом перед Денисом, бо він може помітити наші погляди і перемовини з Олегом, якщо вони звісно будуть. Сьогодні в мене більше немає планів, тому я сподіваюся, що зможу спокійно подивитися якийсь фільм, але не тут було. Коли я зайшла до квартири і переодягнулася в домашній одяг, мені зателефонувала класний керівник.
- Алло, добрий день - одразу привіталася я, але водночас я хвилююся через її раптовий дзвінок
- Добрий день, Таню, в мене до тебе є прохання. Завтра до школи приїжджає професійний екскурсовод так би мовити, який запропонує нашому класу поїхати на п'ять днів у Львів, думаю ти будеш не проти? - з надією в голосі запитала Наталія Михайлівна
- Так, особисто мені подобається ця пропозиція - щиро зізналася я
- Добре, тоді розповіси всім, там смс напишеш чи щось таке і скажеш, щоб завтра о десятій були в школі. Звісно, нехай беруть теплі речі, загалом все для подорожі - розповіла Наталія Михайлівна і я уважно її слухала
- Добре, я передам їм, це все? - запитала я
- Так, дякую
- Угу, до побачення - попрощалася я і поклала слухавку
 Ура! Я так давно хотіла поїхати до Львову! Думаю однокласники будуть раді, тому що буде менше уроків і ми поїдемо в інше місто. Я написала в нашій шкільній групі у Viber про цю поїздку і як я й думала, багато хто погодився. Мій тато теж зрадів гарній можливості, щоб я дізналася побільше цікавого про Україну. Тому я почала збирати чемодан. Я взяла не дуже багато речей, бо це всього лиш на п'ять днів, але чемодан вийшов доволі повний, бо якби там не було я дівчина, тому взяла багато всіляких жіночих штучок. Денис також їде і я цьому дуже рада, бо сподіваюся, що зможу провести з ним багато часу, або хоча б більшість. Олеся також їде в вона випросила в Наталії Михайлівни взяти з собою Колю, бо ніби то без нього нікуди не зможе поїхати, я рада, що вона зустріла хлопця якого любить. 
 Наступного дня я вранці швидко збиралася, бо прокинулася доволі пізно. Одяг я одягнула зручний, а саме темні джинси на високій посадці, чорний светр і взула свої улюблені чорно-білі кросівки на високій підошві, але вони неймовірно мені подобаютьчя. Вже другий рік я купую їх, але розмір різний, бо моя нога росте доволі швидко. На верх я накинула чорне пальто, бо надворі зранку майже немає сонечка. Взявши свій чемодан і попрощавшись з рідними, я вийшла з будинку і попрямувала до школи. Вже майже всі однокласники, які їдуть були на місці, залишилося лише двоє і ми будемо їхати. Денис чекав на мене і коли він побачив мене, то підбіг і допоміг довезти чемодан за, що я була йому дуже вдячна.
- Дякую, що допоміг - щиро подякувала я і поцілувала хлопця
- Не соромно цілуватися при всіх, а особливо при колишньому? - дорікнула Женя, яка проходила поряд, але я не звернула уваги на її слова
- Не звертай уваги на неї - заспокоїв мене Денис і я посміхнулася йому
- Не буду
  Коли нарешті однокласники всі зібралися ми зайшли в автобус і так вийшло, що я сіла поряд із Денисом майже в кінці автобуса, перед нами сиділи Олеся і Коля, а позаду Олег з Сашком (наш однокласник, який став для Олега найкращим другом). Їхати нас потрібно дві години, тому цілу дорогу я то розмовляла з Денисом, то сиділа в телефоні, то трохи спала, то їла, то читала книжки. Чим я тільки не займалася, щоб не було нудно, але навіть якби мені й було нудно, Денис одразу б розвеселив мене. Коли ми приїхали нас довезли до готелю і заселили в нього. Мій номер знаходився на третьому поверсі і так вийшло, що кімната навпроти належала Денису, я була цьому дуже рада. Кімната з лівого боку була Олеговою, а з правого - Олесина і вона жила разом з Колею. 
- Я пішла в свій номер - сказала я Денису, який не хотів мене відпускати
- Я не хочу, щоб ти йшла
- Але сьогодні в нас вільний день, тому я до тебе зайду коли складу речі, або ти до мене заходь - мовила я, поцілувавши хлопця, я вибралася з його обіймів і пішла в номер
  Він був однокімнатний, але дуже просторий і затишний. В кімнаті стояло велике ліжко з комодом, зверху висіла гарна картина на якій був намальований неймовірний пейзаж, також був балкон з гарним видом на місто, стіл і диван. Кухня була, як і у всіх і ванна також. В коридорі стояли дві шафи. Номер виконаний у такому собі українському затишному стилі і був коричнево-білий. Цікаво, а у інших такий ж номер чи інший? У Дениса я точно перевірю і у Олесі з Колею теж, а у інших ні, але обов'язково поцікавлюсь. Я переодягнулася і почала розкладати речі, добре, що в мене їх не багато, тому це не зайняло багато часу. Потім, я вирішила прийняти ванну і трохи поїсти. Але коли я вийшла з ванни у лише одному рушнику до номеру хтось постукав і не дочекавшись поки я відчиню двері, зайшов.