Частина 20

Тетяна

- Любий, я прийшла вибачитися - солодким голосочком сказала тітка Марія (моя "мама")
- Я повторюю: йди геть! - знову крикнув тато і ця жінка вийшла з квартири, але перед цим спершу подивилася на нас із братом вбивчим поглядом
- Тату, все добре? - одразу запитала я, коли жінка вийшла 
- Так, не хвилюйся - посміхнувся тато і пішов на кухню
- Чому вона приходила? - пошепки запитала я у Колі
- Не знаю, може думала, що тато її пробачить? - припустив Коля
- Мені в це слабо віриться - зізналася я і пішла в свою кімнату
  Я намагалася робити уроки, але в мене це погано виходило, бо я переймаюся, що ця жінка ще прийде до нас. Що їй ще потрібно? Раптом, вона знову намагатиметься повернутися до тата. Ні, він їй такого не пробачить! 
   На наступний день я швидко зібралася до школи, але ледве не запізнилася, бо довго розглядала себе в дзеркалі. Чомусь саме сьогодні мені дуже подобається, як я виглядаю, хоча в моєму образу нічого нового: чорні штани на високій посадці, ніжно- голуба, легенька кофтина, чорний кардиган і чорно-білі кросівки. Макіяж я не робила, лише підвела вії тушшю і нафарбувала вуста ніжно-рожевою помадою. Волосся заплела в тугий, високий хвіст. Загалом, все просто, але виглядає дуже гарно. На дворі була гарна погода, яскраво світить сонечко, хоча всього лиш середина березня, пташки починають співати дуже гарні пісеньки, починають виростати квіти. Я швидко дійшла до школи і сіла за свою парту, Олесі ще не було, як і Дениса. До уроку залишилося 15 хвилин, тому в них ще є час. Я вийшла до коридору, бо мені зателефонував невідомий номер, але коли я взяла слухавку, він скинув дзвінок. Спочатку, я здивувалася, але потім вирішила не зациклюватися на цьому. Я вже хотіла йти до класу, але мене хтось зупинив, взявши за руку трохи вижче ліктя.
- Таню, були ласка, послухай - я одразу впізнала хто це. Як же мені не хотілося його бачити, але... Це був Артур
- Не чіпай мене - прошепотіла я і хлопець відпустив мене, я вирішила висихати його
- Таню, я не хотів. Чесно - почав бурмотіти він
- Кажи одразу - попросила я
- Добре, вчора я не пішов на перед останній урок, думаю ти помітила? - перепитав Артур і я кивнула - Мене запросила до себе Женя, я вирішив піти, бо вона сказала, що їй потрібна якась чоловіча допомога. Коли я прийшов до неї, вона була немовби під чимось, бо її хитало. Женя попросила допомогти їй з чимось на кухні, я пішов і вона дала мені чай. Вже пізніше я зрозумів, що у тому чаї наркотики. Я з тобою б таке ніколи не вчинив! 
- Я вірю, але хіба Женя здатна на таке? - запитала я, скоріше сама себе
- Скоріше всього так - відповів Артур і я подивилася на нього
- Нам потрібно з нею поговорити - вирішила я
- Добре, підемо до неї після школи? - запропонував Артур і я погодилася, ми зайшли до класу і тоді забіг Денис і підбіг до мене
- Привіт, квіточко, як ти? - хлопець поцілував мене
- Добре, а ти?
- Також - сказав Денис і пролунав дзвоник. Ми сіли на свої місця і я почала слухати вчительку
 Після уроків я вирішила почекати Дениса, щоб він не хвилювався потім, куди це я зникла. Тому, я стояла спершись об стіну на першому поверсі. Але мені хтось закрив очі і почав цілувати, я одразу зрозуміла, що це Денис.
- Денис, я мушу тобі дещо сказати - промовила я і хлопець невдоволено відсторонився
- Це мусить бути щось справді важливе
- Я з Артуром ідемо до Жені додому зараз - сказала я, а Денис побився на мене немов на божевільну
- З Артуром?! Таню, з тобою все добре?! - вигукнув хлопець 
 Я коротко розповіла йому те, що сказав мені Артур, але Денис роздратовано похитав головою.
- Ти йому віриш? Він міг це вигадати - спокійно промовив Денис
- Але варто перевірити
- Я йду з вами - впевнено сказав Денис, а я посміхнулася. В глибині душі я дуже хотіла, щоб він це сказав.
- Я тільки за
- От і добре - Денис поцілував мене і ми пішли до Артура, який чекав мене біля воріт школи
- Ем, він іде з нами? - запитав Артур і з якоюсь відразою подивився на Дениса
- А ти щось маєш проти? - грубо мовив Денис і так само подивився на Артура
- Спокійно, ми втрьох ідемо до Жені - примирливо сказала я і Денис взяв мене за руку. Артур якось ображено і роздратовано подивився на наші руки, але одразу ж відвернувся
- Артур, ти справді себе не контролював? - перепитала я, бо не могла повірити, що таке можна було робити і навіть не розуміти, що ти робиш
- Так, пробач, я не вчинив би з тобою таке ніколи! - сказав Артур, а Денис голосно фиркнув
- Ну звісно, кому ти брешеш! - мовив Денис
  Артур не звернув увагу на його слова. Всю іншу частину дороги ми йшли мовчки, лише іноді Денис жартував зі мною. Ми зайшли до під'їзду і піднялися на поверх на якому живе Женя. Десь разів із 5 ми дзвонили їй у двері, але ніхто не відчиняв, а потім Женя все-таки відчинила, але вона була, як казав Артур - немов під чимось, бо хиталася з усіх сторін.
- Женю, з тобою все добре? - перепитала я, бо мені не подобається її поведінка
- Все...ик...чудово - відповіла вона і я зрозуміла, що вона п'яна. Але їй 17!
- Ти пила? - запитав Денис, хоча це було й так очевидно
- Ні-і-і-і-і-і...ик...- мовила Женя
- Можна зайти? - поцікавилася я і Женя впустила нас, ми пішли на кухню. Там на столі стояли пусті пляшки з вина і декілька шампанського.
- Ти щось святкувала? - запитав Денис
- Ик...сама собі влаштувала...ик...свято - ледве сказала Женя
- Ти вчора підсипала мені наркотики? - напряму запитав Артур, який до цього часу мовчав. Женя здивовано підвела брову, але потім почала сміятися
- Я вже думала ти ніколи про це не дізнаєшся! Так! Це була я! - кричала і сміялася дівчина, від чого мені стало страшнувато
- Навіщо? - поцікавився Артур
- Бо я знала, що потім ти підеш до Тані, тому я це й зробила. А якщо конкретніше, то щоб ти її зґвалтував! Бо я ненавиджу її! - кричала Женя і підійшла до мене - Ти зіпсувала мені все!
  Далі вона боляче вдарила мене по губі від чого там потекла кров, але я не звертала увагу, бо Женя продовжувала мене бити. Денис і Артур допомогли відсторонити Женю від мене, але все одно моя губа була розбита і було багато синців.
- Женю, ти монастир! Що я тобі такого зробила? - запитала я, а дівчина гірко посміхнулася
- Не хвилюйся, скоро дізнаєшся
  Я не звернула на це увагу, хоча мені стало моторошно. Ми з хлопцями вийшли з її квартири. Артур пішов до себе додому, а Денис до мене, щоб допомогти обробити губу. Поки ми йшли, я намагалася зрозуміти, навіщо Жені потрібно, щоб мене зґвалтували? Звідки в неї взялися наркотики? І алкоголь? Що з нею взагалі відбувається? Невже це через мене? Але, що я такого зробила? Я ж дружила з нею з першого класу! Що так вплинуло на неї? Або хто? Не віриться, що це була та Женя, яку я добре знаю, якій завжди все довіряю і яка мене завжди підтримувала.
- Таню,ти тут? - почула я голос Дениса
- Так, вибач, просто намагаюся зрозуміти, чому Женя так вчинила - розповіла я
- Можливо в неї щось трапилося в особистому житті - припустив хлопець
- Можливо, але чому вона звинувачує мене?
- Бо немає кого звинувачувати, от вона й на тебе скидує провину - заспокоїв мене Денис і взяв за руку - Не хвилюйся, все буде добре. Тепер у тебе є я
  Я нічого не сказала, лише широко посміхнулася і ми зайшли до квартири. Всередині схоже нікого не було, тому я пішла в ванну і принесла звідки аптечку, а Денис тим часом сидів у вітальні. 
- Допоможеш мені? - попросила я, а він посміхнувся і почав оброблювати мою губу. Коли вата торкнулася моєї розбитої губи, я скрикнула.
- Вибач, потерпи трішки - попросив Денис і я намагалася не кричати
 Хлопець дуже обережно торкався моєї губи. Мені було дуже приємно, що він піклується про мене. Поки Денис оброблював мою губу, я дістала телефон і зайшов в ту групу, до прийшла нова смс. Там було знову фото Дениса...і підпис: "Акименко Денис. Почав знову зустрічатися зі своєю колишньою Софією". Я перечитала це тричі, а потім показала Денису. Він роздратовано фиркнув і подивися на мене.
- Таню, ти віриш у це? - запитав він доволі серйозно. 
- Не знаю, але це правда?
- Ні, Таню, це не правда. Я весь час був з тобою, тому просто не міг зустрічатися одночасно з іншою - виправдовувався Денис
  Я хотіла його щось сказати, але мені зателефонував невідомий номер, я одразу взяла слухавку.
- Алло - сказала я, але мені ніхто не відповідав
- Алло, слухай, залиш Дениса в спокої, він тебе не кохає - я не одразу зрозуміла хто це, але потім здогадалася. Софія.
- Тобі це не вирішувати - серйозно сказала я в вибила дзвінок
 Схоже Денис чув цю розмову, бо коли я відклала телефон, він чекав, що я скажу. Але я сама не знаю, що мені казати. Серце підказує, що потрібно вірити йому, але розум каже, що це може бути правда і навіть якщо ні, Денис може так вчинити зі мною. Я доволі довго думала, а Денис терпляче чекав. З чого я зробила висновок - він готовий мене чекати. Мені було дуже приємно це розуміти, тому я вже майже вирішила, що сказати.
- Таню, якщо ні, то кажи так одразу - бурмотів Денис, але я його перебила
- Денис...