Частина 19

 Тетяна

  Але чи готова я до більшого? Мені ж усього 16! Мені ставало тяжкіше дихати і ми відсторонилися одне від одного. Артур дивився на мене з бажанням і захопленням. Але я розумію, що не готова до більшого, а тим паче з Артуром. Тому я лише похитала головою, що означало, що я не готова, але Артура вочевидь це не зупиняло, бо він лише посміхнувся і почав стягувати з мене кофту. Я кричала, плакала, била його руками, але нічого не допомагало, тоді я швидко нащупала телефон і натиснула на якийсь номер. Хтось узяв слухавку.
- Алло
- Будинок Артура, прошу - все, що я змогла сказати, бо Артур забрав телефон
   Я вже була без кофти, тому хлопець приступив до штанів, але до будинку хтось увірвався і вдарив Артура. Той впав і лежав непритомний. Мені було страшно і я підняла очі. Мене врятував Денис, я повисла на його шиї і почала плакати. Це було жахливо. 
- Одягайся і давай підемо скоріше, поки він не прокинувся - сказав Денис і допоміг мені одягнутися. Ми швидко зібралися і майже побігли від цього злощасного будинку.
- Д-денис, дякую - тремтячим голос промовила я, а Денис лише поцілував мене у маківку і обійняв за плечі
- Він нічого ще не встиг зробити? - запитав Денис, а я почула в його голосі турботу і хвилювання, тому посміхнулася краєчком губ
- Ні, ти встиг вчасно - відповіла я
  Іншу частину дороги ми йшли мовчки, бо кожен думав про своє. Я думала, як Артур міг таке вчинити? Він був наче такий хороший, турботливий, але виявилося, що це омана в яку він мене ввів. Страшно лише подумати, що могло б бути, якби не Денис. Це жах. Я не знаю, як я буду уникати Артура в школі, адже він точно захоче поговорити або щось таке. Сльози з'явилися на очах і я не витримала і вони потекли по щоках. Як він міг так вчинити? Що могло було б далі, якби не Денис? Тепер я йому дуже вдячна.
- Денис, дякую тобі велика, тепер я винна перед тобою. Що тобі зробити? - поцікавилася я, а Денис хитро посміхнувся
- Погодитися бути моєю дівчиною - без вагань відповів хлопець, а я широко посміхнулася
- Ну це можливо - хитро сказала, а Денис зупинився і подивися запитально на мене - Я згодна бути твоєю дівчиною
   Денис спочатку стояв шоковано, а потім обійняв мене і почав крутити у своїх обіймах.
- Агов! Постав мене - кричала я і голосно сміялася. Денис все-таки поставив мене і поцілував. Як же я сумувала за його такими рідними і ніжними губами. Денис цілував мене повільно і обережно, немов боявся зробити, щось неправильно.
- Що б я без тебе робила? - зауважила я, коли ми доходили до мого будинку 
- Навіть не знаю - посміхнувся Денис - Можна я в тебе переночую?
- Що? - здивувалася я
- Вже пізно, тому я не хочу повертатися 
- Ну добре - відповіла я і ми пішли до моєї квартири. Зайшовши мене зустрів мій брат
- О, Таню, чому ти так пізно? - поцікавився він
- Це довга історія - відмахнулася я і пішла до своєї кімнати, але мене зупинив Коля
- Стій! А Денис сьогодні ночує в нас? 
- Ну так - просто мовила я
- Ну добре - сказав Коля і підморгнув мені на, що я закотила очі
  Ми з Денисом помили руки і зайшли в мою кімнату. Хлопець одразу впав на ліжко.
- Денис, можна я переодягнуся? - запитала я, а Денис всього лиш зацікавлено подивився на мене
- Ти мене соромишся? - відповів запитанням на запитання Денис і хитро посміхнувся
- Ні, але все-таки 
- Мені й тут добре
   Я лише закотила очі і почала спеціально при ньому переодягатися. Денис спочатку здивовано підвів брову, але потім дивився з зацікавленням. Коли я це помітила, то лише посміхнулася, а коли вже переодягнулася лягла поряд із ним.
- Таню, ти мене здивувала - промовив Денис і обійняв мене, я хитро посміхнулася. 
- Денис, чому ти мені не розповів про тих хлопців, які тобі погрожували? - запитала я, мене це питання дуже тривожить
- Я не хотів втягувати тебе в неприємності - просто відповів Денис
- Але ці неприємності стосуються мене - заперечила я
- Таню, вже пізно, тому давай спати
  Я лише тяжко видихнула і лягла обличчям до Дениса, він мене обійняв і ми заснули в обіймах.
  Зранку я прокинулася, Денис ще спав. Він такий милий коли спить, тому я не витримала і сфотографувала, але забула вимкнути звук, через який Денис прокинувся і здивовано подивився на мене.
- Ти мене фотографуєш?
- Ти такий милий коли спиш, тому я не стрималася - сором'язливо мовила я, а хлопець лише посміхнувся і обійняв мене - Тобі приготувати щось? - поцікавилася я
- Якщо не тяжко, то чай з трьома ложками цукру і яєчню - відповів Денис і поцілував мене
- Добре, але я переодягнуся 
- Одягни мою футболку - попросив Денис, а я посміхнулася і послухалася його. Від його футболки йшов запах його парфумів, які мені дуже подобаються
- Ти довго ще будеш нюхати мою футболку? - запитав Денис і засміявся від чого я теж посміхнулася
- Вже біжу - сказала я і пішла на кухню
  Я одразу зробила чай, бо електричний чайник був гарячий. Потім, приступила до яєчні. Я зробила її не звичайною, а з смаженою ковбаскою, помідорами і зеленню. Ну і зверху притрусила сиром. Виглядає дуже апетитно. Коли, я майже закінчила, хтось обійняв мене за талію і поцілував у щічку. 
- Денис, вже готово, можеш їсти - сказала я, але хлопець не відійшов від мене
- А може я хочу тебе з'їсти? - пожартував він, а я лише обернулася до нього обличчям і поцілувала
- Все, давай їсти, бо буде холодне - сказала я і ми сіли за стіл
- М-м-м-м, дуже смачно, хто тебе навчив так готувати? - поцікавився Денис і надпив трохи чаю
- В основному тато, але вона теж - розповіла я, але сказала "вона", бо не могла назвати ту жінку, яка так вчинила з татом своєю "мамою"
- Так, я зрозумів - кивнув хлопець і обійняв мене - Не хвилюйся, я впевнений, твій тато ще знайдеш ту, яка буде його кохати
  Я обійняла Дениса, а потім він знову почав їсти. Я задумалася над його словами. Так, було б добре, щоб тато знайшов жінку і був щасливий, але я боюся, що та жінка може вчинити так само, як і моя нібито "мама". Тип паче, мені здається татові зараз не до нових стосунків. Та й навіть якщо знайде, як дізнатися, що вона хоче? Чи справді кохає? Чи просто через гроші? "Мама" часто казала, що кохання - річ тимчасова,  ти можеш бути дуже закоханий в когось, але потім це почуття зникає. Але я не вірю. Якщо справді когось любив, то мені здається, будеш кохати все життя. Поки я ось так думала, Денис вже поїв і помив посуд.
- Таню, ау! - кричав він, але я не чула, бо поглиблилася в свої думки - Таню!
- Що? - вимовила я, коли нарешті почула його
- Я тебе вже разів із десять гукаю, щось трапилося? - схвильовано запитав він, а я посміхнулася
- Та ні, все добре. Просто задумалася
- А зрозуміло, я мабуть буду йти додому - мовив Денис і почав одягатися
- Так, добре, я ще уроки буду робити, тому вибач, сьогодні не можу погуляти - сумно промовила я, а хлопець обійняв мене і подивився мені в очі
- Нічого страшного, ми ще часто будемо гуляти - посміхнувся Денис і поцілував мене - Люблю тебе
- І я - ми обійнялися і хлопець пішов. Я зайшла в свою кімнату і лягла на ліжко. Зараз десять годин, тому я ще можу трохи полежати, а потім почну щось робити. 
  Я сиділа в Тік-току, коли мені прийшло повідомлення про новий допис у тій групі. Я зайшла і побачила там фото Олесі, і підпис: "Бондаренко Олеся. Підозріла особистість, яка невідомо чому перейшла до нас. Як гадаєте чому?" І це був єдиний допис у якому адмін відкрив(-ла) коментарі. Деякі з однокласників писали скарги, по типу: навіщо ти створив(-ла) цю групу? Тобі, що немає, що робити? І т.д. Але були й ті хто висловлювали свої думки, щодо того чому Олеся перейшла до нової школи, але вони були незначні, наприклад: може, бо її кинув хлопець? Вона осоромилася?. Я вирішила подзвонити Олесі, вона довго не брала слухавку, але потім все-таки взяла.
- Алло, привіт - бадьоро сказала я
- Привіт, щось трапилося? - одразу запитала Олеся
- Ну чому одразу щось трапилося? - обурилася я
- Вибач, я трохи зайнята, але ти щось хотіла?
- Так, ти бачила новий допис у тій групі? - поцікавилася я
- Так, але так, як там нічого поганого немає, я на ньому не зациклювалася - відповіла спокійно Олеся
- Це добре, бо я хвилювалася, як ти сприймеш це - зізналася я
- Дякую, що хвилюєшся через мене, але я справді зараз не можу говорити
- Та нічого, бувай - сказала я і поклала слухавку.
 Фух, добре, що Олеся не прийняла цю новину близько до серця. Але кому це так набридли всі однокласники, що він або вона викладає про них дописи і доволі погані? Яка взагалі різниця їй або йому до них? Це життя кожного, тому воно не мусить турбувати інших. З цими думками я сіла робити уроки. Але мене відволік дзвінок у двері. Вочевидь, Коля не міг відчинити двері, тому я пішла сама. Але коли я була біля дверей прибіг Коля.
- Ну, хто там? - поцікавився він, але я знизила плечима
- Зараз 
  Я відчинила двері і побачила...свою нібито "маму"
- Що ти тут робиш?! - голосно і грубо запитала я, а вона аж сіпнулася
- Доню, як ти розмовляєш із мамою? - спокійно мовила вона
- Ти мені не мама - сказала я
- Іди геть звідси! - крикнув брат
- Чому це я маю йти? Я прийшла провідати своїх дітей - промовила "мама" і намагалася зайти в квартиру, але я не дала їй, бо перекрила собою прохід і Коля мені допоміг
- Нам і без тебе добре - пробурмотіла я
- Та невже? Не грайтеся з вогнем, впустіть мене! - вигукнула вона, але ми не впускали її
- Йди геть! - крикнув хтось позаду "мами" і це виявився тато
- Любий, я прийшла вибачитися....