Частина 17

Тетяна

  З того моменту пройшов тиждень. Однокласники майже ніяк не зреагували, лише деякі запитала чи це правда і все. В тому акаунті виставили лише один пост про мою однокласницю і написали, що вона "відбила" хлопця у подруги. Я здивувалася, але в неї нічого не запитувала, бо мені здається, що це особиста справа кожного. З Денисом у нас все добре, зараз я зачиняю квартиру і буду йти до школи. Денис мусить мене чекати біля будинку, бо ми вчора про це домовилися. Я спустилася і вийшла на двір, але там нікого не було. Я здивувалася і вирішила подзвонити Денису. Він довго не брав слухавку, а потім мені прийшло від нього повідомлення "Вибач, я не зміг прийти. Чекаю тебе у школі". Дивно, він завжди мені відповідав на дзвінки і писав повідомлення зі смайликами. Цікаво, чому він не зміг мене почекати? З цими думками я пішла до школи. На вулиці була гарно погода, сніг вже розтанув і відчувалася весна. Я зайшла до школи і пішла до класу. Дениса ще не було і це мене насторожило. Я сіла, як завжди за свою улюблену парту і тоді до класу зайшла Олеся.
- Таню, Таню - майже кричала вона
- Що таке?
- Там твій Денис стоїть за школою і розмовляє з якимись хлопцями, вочевидь йому погрожують, бо я чула, що казали "Буде гірше. Ми тебе попередили"
  Я швидко одягнула пальто і побігла за школу. Там і справді стояв Денис, але один. Я не впевнено підійшла до нього, а він посміхнувся мені, але з натяжкою.
- Привіт, що ти тут робиш? - одразу запитала, а хлопець тяжко зітхнув
- Загалом... Нам потрібно розійтися - промовив Денис, а моя посмішка одразу зникла з обличчя
- Що?! Але чому? - викрикнула я 
- Не важливо, вибач мені - сказав він і пройшов повз мене. Я стояла в ступорі, мені було дуже боляче це чути, але чому він захотів розійтися? Все ж було добре! 
   Трохи зла і сильно сумна, я пішла до класу і сіла за парту. Олеся почала в мене все розпитувати, але коли зрозуміла, що це марно, замовкнула. Весь урок я ледве слухала вчительку. В принципі я знала цю тему, тому не страшно. Всі мої думки були зайняті одним запитанням: Чому? Чому раптом він так вчинив? Можливо це пов'язано з тими хлопцями, яких бачила Олеся? Але тоді, що вони хотіли? 
   Весь день я ходила сумна і ледве жива. Коли уроки нарешті закінчилися, я вийшла зі школи і роззирнулася навколо і помітила Дениса. Він ішов, як ні в чому не бувало і посміхався. Невже він просто мене розлюбив? А може він взагалі мене не кохав? Зрадницькі сльози накотилися на очі, але я витерла їх рукавом пальта. Розвернувшись в іншу сторону я пішла додому, але мені туди зараз зовсім не хотілося йти, тому я пішла в свою улюблену кав'ярню. Сподіваюся, кава додасть мені настрою. В кав'ярні сьогодні було мало людей, що було дуже  добре.  Я сіла за столик біля вікна і зняла пальто. Офіціантка одразу підійшла і я замовила латте з лавандовим сиропом і карамельне морозиво. Поки я сиділа і чекала замовлення, дивилася у вікно. Люди кудись поспішали, як завжди. Нарешті мені принесли замовлення і я почала їсти морозиво. Це божественний смак! Обожнюю морозиво! Але до мене раптом підсів якийсь хлопець. На вигляд йому років 16-18, широкий в плечах, гарні карі очі і темне волосся, гарні риси обличчя. 
- Можна біля Вас посидіти? - запитав він, а я здивовано підвела брову - Не подумайте нічого поганого, просто Ви сиділи така сумна і я не зміг не підсісти до Вас
- Тоді можна - посміхнулася я
- Мене Артур звати - представився хлопець
- Я Таня - відповіла я
- Приємно познайомитись - посміхнувся Артур
- Мені теж
- Давайте перейдемо на "ти"? - запропонував він, а я кивнула - Тоді чому, Таня, ти така гарна дівчина сидиш тут одна?
- Мабуть, бо в мене немає хлопця, щоб із ним тут сидіти - просто відповіла я і мені від цього стало сумно - А ти чому один?
- Немає дівчини, щоб тут із нею сидіти, але мені й з тобою добре - сказав хлопець, а я засоромлено відвела погляд
- Ти в школі навчаєшся? - поцікавилася я
- Так, у 11-у класі 
- А в якій саме школі?
- В 56
- О, я також. Дивно, раніше тебе не помічала - зізналася я
- Це тому, що я тільки недавно в неї перевівся - пояснив Артур
- А, тепер зрозуміло. Я теж у тій школі, але в 10-у класі 
- Класно, тепер у мене є друг у школі - посміхнувся Артур, а я здавалася його словам
- У тебе, що немає друзів?
- Звісно є, але в основному вони хлопці 
- Зрозуміло
- Слухай, якщо ти вже доїла, то ти не проти разом сходити в парк, наприклад? - запропонував Артур
- Я тільки за - відповіла я і почала одягати пальто. Артур допоміг мені і ми вийшли з кав'ярні. 
   Поки ми гуляли, я дізналася багато чого про хлопця, а він про мене. Мені приємно з ним спілкуватися. Але іноді я загадувала, як ми тут гуляли з Денисом, і мені ставало сумно, але Артур одразу ж підіймав мені настрій жартами і веселими історіями.
- Одного разу в нас у класі було опитування по географії від якого залежала семестрова оцінку, мені потрібно було показати Австралію і океани, які її омивають. Я це знав, встав, пішов дуже впевнено, але щось пішло не так і я спотикнувся і впав. Це було дуже смішно, бо коли я встав, то гордо підійняв голову і чудово відповів на питання. Все наче добре, але я по шляху назад знову впав - розповідав Артур і я щиро сміялася і він теж
  Ось так ми погуляли, а потім Артур провів мене і ми обмінялися номерами.
- Дякую за чудовий день! - щиро сказав Артур і обійняв мене
- І тобі дякую, до зустрічі! - промовила я і пішла додому. Але коли зайшла в під'їзд, який був відчинений зустріла Дениса.
- Що ти тут робиш? - надто грубо запитала я
- Прийшов до тебе, щоб поговорити і все з'ясувати, але я бачу тобі й без мене добре - іронічно промовив Денис і схрестив руки на грудях
- А яка тобі різниця?! Ми з тобою вже не разом, тому я маю право. Тим паче, ти сам захотів розлучитися 
- Так, але на відміну від тебе, я не ходжу на побачення одразу ж в перший день! - обурився хлопець
- Я теж. Ми не були на побаченні, а просто гуляли!
- Звісно, звісно. Я мабуть був правий, коли розлучився з тобою! - викрикнув Денис
- Мабуть ти був і справді правий! Нарешті, я зможу бути вільною і мене ніхто не зможе контролювати! - теж кричала я, хоч мої слова звучали впевнено, мені було їх боляче казати
- Ну то й бувай! Живи собі вільно! - крикнув наостанок Денис, а потім вийшов з під'їзду і гучно гримнув дверима. Я фиркнула і пішла в квартиру. Там мене зустрів брат, який почав розповідати, що до мене приходив Денис, але я відмахнулася і пішла в свою кімнату.
   Там я швидко переодягнулася і впала на ліжко. Мені було дуже боляче чути від Дениса такі слова. Але я теж казала схожі слова... Сподіваюся, він казав це не серйозно. Сльози накотилися на очі, але я витерла їх. Тепер я не буду плакати. Досить. Набридло. Він не якийсь там король, щоб я плакала через нього! Я ще знайду собі хлопця і набагато кращого! Трохи полежавши я встала і сіла за уроки. Десь дві години я їх робила, а потім повечеряла і пішла в ванну. Як добре після тяжкого і насиченого дня, просто полежати в теплій воді і подумати про щось хороше. Після ванни, я зробила водні процедури і пішла в кімнату. Там я побачила, що мені прийшло нове повідомлення від тієї групи. Зайшовши в неї я побачила фото...Дениса...і підпис "Акименко Денис. Зрадив Савчук Тетяна з Софією (його колишня) і тому вони розійшлися". Я сиділа і дивилася в одну точку. Як?... Чому він мені про це не сказав? І звідки адміністратор цієї групи про це знає? Мені було дуже боляче, він ж казав, що не спілкується з нею більше! А тепер виявляється, що він був з нею, коли ми зустрічалися! Раптом мені зателефонував... Денис...
- Алло - боязко сказав він
- Ти що від мене хочеш?! - грубо запитала я і ледь стрималася, щоб не виговорити все, що думаю
- Таню, це не правда! Я не спілкувався з Софією. Я навіть не знаю де вона і, що з нею! Прошу повір! - благав хлопець
- Тоді чому ми розійшлися?
- Ем...ну...
- Бачиш, отже це правда - сумно визнала я
- Ні! Таню, це справді не так! Я розійшовся з тобою, бо... - сказав Денис, а я затамувала подих - Бо...не важливо
- Денис, не хочеш не виправдовуйся, ми не пара, тому...- сумно почала я і почала схлипувати, бо в мене почали текти сльози - Бувай
   Я кинула слухавку і почала плакати в подушку. Ну от, я знову через нього плачу, хоча обіцяла собі, що цього ніколи більше не буде! Але мені так боляче! Він обіцяв мені, що не буде з нею спілкуватися! Ну чому? Чому він так вчинив?