Частина 12

Тетяна

  Мій ранок пройшов, як завжди. Нічого нового. Сьогодні я йду до Жені в лікарні, тому я зараз починаю збиратися. Одягнувшись я вийшла на двір і направилася в лікарню. Денис сказав, що не може зі мною сходити, бо мусить їхати кудись з батьками. Зайшовши в лікарню, я запитала в якій палаті лежить Женя і пішла туди. Йти по коридорах лікарні мені було не звично. Повсюди був запах ліків. Зайшовши в палату я побачила Женю, а біля неї сиділа її мама. Коли вона побачила мене одразу підійнялася і підійшла до мене.

- Якого ти сюди приперлася?! Іди геть звідси! - почала кричати мама Жені, а я намагалася триматися спокійно, хоча це вдавалося складно

- Вибачте, але я прийшла провідати подругу - впевнено сказала я і зняла курточку. Повісила її на вішалку і підійшла до Жені

- Ти, що страх втратила? - продовжувала кричати мама Жені, але я не звертала на неї увагу

- Привіт, як ти? - натомість запитала я в Жені і сіла на стілець поруч з ліжком

- Та вже краще, дякую, що прийшла - посміхнулася Женя

- Йди геть! - крикнула мама Жені

- Мамо, нехай вона сидить тут - промовила Женя

- Я не хочу кричати біля доньки, тому Таню, будь ласка вийди зі мною в коридор

- Добре - я подивилася на Женю, вона кивнула мені і я пішла за мамою Жені,  яка вже вийшла з палати. Вона пішла до сходів.

- Навіщо ти прийшла?! - спитала вона

- Провідати подругу - відповіла я

- Через тебе вона ледь не загинула! Ти зіпсувала все! Познайомила її з якимись поганими хлопцями! - кричала на мене мама Жені

- З чого ви взяли, що це зробила я? - поцікавилася я, а відповідь мене дуже здивувала

- Мені Женя все розповіла! Те, як ти її на вечірку з алкоголем привела і напоїла там, те як ти заставляла її цілуватися з хлопцями! Я все знаю - я дивилася на неї шоковано

- Але це не правда...- тихо сказала я, а мама Жені розсміялася

- Ти думаєш я повірю тобі, а не донці? Моя донька вихована дівчина! - крикнула вона і почала підходити до мене впритул, я від страху почала відходити назад і дійшла до краю сходів

- Щ-що Ви хочете від мене? - боязко прошепотіла я

  Жінка нічого мені не сказала, лише посміхнулася. І тієї ж миті пихнула мене зі сходів. Все, що я пам'ятаю, то це те, що покотилася до низу і темрява...

   Я прокинулася і в мене страшенно боліла голова. Тіло нило і я не відчувала ні рук ні ніг. Все було в тумані.

- Що з нею? - почула я чийсь крик, але через головну біля не могла розібрати хто це

- Не кричіть їй потрібен спокій! - почула я інший голос

  Хтось сів поряд і взяв мене за руку.

- Вона отямилася! - вигукнув той хто взяв мене за руку

- Відійдіть - попросив інший - Таню, що Ви відчуваєте?

- Я...голова страшенно болить, тіло дуже ниє, рук і ніг не відчуваю... - ледве промовила я і тоді побачила, що це запитав вочевидь лікар, бо стояв чоловік у білому халаті і поряд стояв Денис.

- Це нормально, Ви пам'ятаєте, що з Вами трапилося?

- Я- я стояла і розмовляла з мамою Жені, а потім вона пихнула мене і я покотилася по сходах, далі темрява - розповіла я

- Мама Жені це хто? - запитав лікар

- Це мама дівчини, яка лежить в цій лікарні. Її звати Євгенія Улицька

- Так, знаю її, поліція вже забрала її саму на допит - сказав лікар

- А що зі мною? - наважилася я, на справді мені було дуже страшно почути відповідь. А раптом я інвалід?

- Тиждень Ви не зможете ходити і рухати ногами взагалі, руками сьогодні вже зможете. Через тиждень, Вам буде краще, але всеодно тяжко. Приблизно через два тижні ми Вас випишемо, але це не точно, бо Ваше самопочуття може погіршитися - сказав лікар, а я ледь не плакала. Ну чому так? А як же навчання?

- Можна я побуду з Таньою на одинці? - попросив Денис, який до цього часу сидів мовчки

- Звісно, але не довго

  Лікар вийшов, а Денис одразу підбіг до мене і сів на стілець поряд з ліжком. На його обличчі я побачила сум і гнів.

- Денис, пробач... - прошепотіла я, а хлопець подивився мені в очі

- За що?

- Якби не я в тебе було б краще життя, ти б не сидів поряд зі мною, а мав популярну дівчину, такі як і ти - сумно сказала я, а хлопець поцілував мене

- Мені нікого окрім тебе не потрібно, ясно? Я люблю тебе - сказав Денис

- І я тебе - це були мої останні слова, поки до палати не вибігли тато і брат

- Таню, Танечко, як ти? - одразу запитав тато

- Вже краще - промовила я

- Доню, ми так хвилюємося за тебе. Що трапилося? - поцікавився тато

- Так, Таню, як там вийшло? - запитав брат

- Мама Жені пихнула мені зі сходів і я покотилася по них - коротко розповіла я

- От суч... - почав брат, але тато перебив його:

- Коля, спокійно. Ми розберемося з нею - сказав тато і подивився на Дениса, той встав і сказав мені:

- Таню, я потім до тебе зайду. Одужуй - поцілував мене в щічку і пішов. Тато одразу сів поряд і обійняв мене

- Доню, ти головне тримайся - попросив мене тато, а я посміхнулася йому і брату

- Дякую, що прийшли

- Як ми могли не прийти? - обурився брат

  Раптом до палати зайшла мама Жені, я подивилася на неї з якоюсь відразою і гнівом. Тато піднявся і подивився на неї дуже злісно. Брат теж спопеляв її поглядом.

- Що Вам потрібно? - запитав тато

- Я прийшла вибачитися - спокійно сказала Марія Ігорівна (мама Жені)

- І чому Ви тут, а не в лікарні? - поцікавився брат, але потім додав: - А ну так, Ви заплатили їм і вони відпустили Вас. Ну звісно

- Так, але...вибач, Таню, за те, що пихнула тебе - подивилася на мене Марія Ігорівна

- І все? Тільки за це? - перепитала я

- Так, адже мені немає за, що більше вибачатися - впевнено сказала вона

- Але я не винна в тому, що трапилося з Женею

- Винна. Ти привчила її до алкоголю і хлопців

- Ні

- Доню, що це означає? - запитав тато і я вирішила йому розповісти

- Марія Ігорівна, вважає, що я в четвер пішла з Женею на вечірку і там напоїла її