Частина 1

Авторка тексту - Віка Скаттер

Авторка обкладинки - Анна-Марія Еріш

Жодна частина книги не може бути скопійована або додана до інших сайтів без згоди автора. Будь-яке копіювання карається законом України  ««Авторське право та суміжні права».

Приємного читання!

Тетяна

*7:00*

   Ох... Знову потрібно йти до школи! А так не хочеться!

"Гаразд, потрібно прокидатися"

   Я встала і подивилася на годинник...

"Що? Сім? Я ж не встигну!"

  Хоч я й тиха та скромна, але багато часу проводжу за макіяжем і одягом. Сьогодні не виняток. Коли я зробила всі водні процедури і поснідала, переді мною стало тяжке завдання: обрати, що одягнути. Такс... На дворі сьогодні +3°С вже кінець грудня, тому погода не радує. Я одягнула чорні штани на підвищеній талії і білий в'язаний светр. Обожнюю такі светри, бо в них і тепло і зручно й вони чудові на вигляд. А взула осінні чорні туфлі. Далі я зробила собі мінімуму макіяжу, хоча виглядало це дуже гарно: нафарбувала вії, тон і ледве помітною рожевою помадою нафарбувала вуста. Загалом це виглядало гарно. Далі я пішла до коридорі і одягнула своє чорне пальто. Взяла рюкзак і вийшла на двір. Хоч і градусів мало, але мені було тепло. Дійшовши до школи я зустріла свою найкращу подругу Женю.

- О! Привіт - ми обійнялися

- Привіт, як ти? - запитала я поки ми підіймалися на другий поверх де в нас проходить перший урок українська мова

- Добре, але в мене закінчився тоналка - почала скаржитися вона

- То ти сьогодні йдеш нову купувати?

- Так, сходиш після уроків зі мною до торгівельного центру "A pearl"? - запитала вона, а назва центру означає "Жемчужина"

- Звісно, я й сама хочу купити собі нову спідницю і помаду - погодилася я, сказати чесно в мене є така слабість як помади. Я обожнюю експериментувати з помадою і весь час фарбую нею вуста

- Люблю тебе, ок - ми сіли за другу парту на ряду біля вікна і поки ще не почався урок до якого залишилося 5 хвилин трохи поговорили, а потім приступили до навчання

*3-ій урок*

   Вже пройшло два уроки, а зараз англійська, але в нас заміна у нашого класного керівника, а це означає класна година

- І так. Ви вже 10-ий клас, тому через тиждень в п'ятницю у нас у школі буде виставу, яку ми будемо ставити для 1-5 класів в честь Нового Року, тому зараз я оберу тих хто буде виступати, а хто танцювати - сказала Наталія Іванівна (наш класний керівник). Вона почала обирати. Женя буде танцювати з нашим однокласником Ванею. І ось черга дійшла до мене - Так, Таню ти будеш танцювати повільний танець з... - вона трохи промовчала роздивляючись усіх присутніх, а потім сказала - з Денисом

  О ні... Я подивилася на нього, а він задоволено посміхнувся мені і підморгнув. Я одразу ж відвернулася від нього. Денис є головною зіркою нашої школи, він популярний, пихатий і гордий. Ми з ним ніколи не товаришували, в молодших класах навіть ворогували, але коли перейшли до 7-о класу то просто припинили спілкуватися. Мушу зізнатися він доволі гарний і привабливий хлопець, але занадто пихатий. Його зріст 179. Однокласники іноді жартують і кожуть, що я і він були б ідеальною парою, але я лише посміхаюся і кажу, що цьому не бути. Сподіваюся все буде добре... Денис має коричневе волосся я голубі очі.
Це буде щось грандіозне... Добре, що я вмію танцювати цей танець, тому мені особливо репетицій не потрібно, а чи вміє Денис це цікаво.

- Денис, ти вмієш танцювати? - запитала Наталія Іванівна ніби прочитала мої думки

- Так - швидко відповів він. Я була вражена, що він вміє танцювати!

- Таню, а ти?

- Так

- Чудово, отже зараз виходьте до дошки і станцюєте, щоб я подивилася як ви виглядаєте разом - сказала Наталія Іванівна. Мені так не хотілося, але потрібно.

  Ми стали і подивилися одне одному в очі. В Денисових очах я помітила іскри цікавості. Однією рукою він взяв мене за руку, а іншу поклав мені на талію. Я ж однією взяла його за руку, а іншу поклала йому на плече. Він дотику наших рук всередині мене все немовби замерло, з'явилося якесь дивне відчуття. Що це означає? Ми почали танцювати і це було так легко, немов ми танцюємо разом не перший раз!

- Вау, це було шикарно, отже ви будете в кінці вистави, як головний номер - вражень сказала Наталія Іванівна коли ми дотанцювали. Ми відпустили руки і мені хотілося взяти його ще за руку і не раз... Що це за мною відбувається? Денис не той хлопець, який мені потрібен.

*Після уроків*

  Ось нарешті уроки закінчилися і ми з Женею пішли до торгівельного центру, по дорозі розмовляючи про різні дрібниці. Але Женя раптом запитала:

- То що? Як тобі танцювати з Денисом?

- Ну навіть не знаю. Він гарний, чудово танцює, але він такий хлопець  який пограється дівчиною і кине її. Але разом із цим мені так сподобалося з ним танцювати! - захоплено сказала я

- О, Таню, він тобі подобається

- Та ні

- Ага

- Ну все, досить, ходімо краще по магазинах? - запропонувала я

- Давай!

  Ми виходили по багатьох магазинах і врешті-решт я купила. Спідницю-олівець чорну з гудзиками по боках, також голубу сукню для виступу і бежеві підбори до неї.
І ще декілька прикрас і косметики. Женя теж купила сукню, підбори і косметику. Потім ми розійшлися і пішли по домах. Зайшовши додому я помітила, що вома нікого немає, а на годиннику зараз 17:35. Я зателефонувала мамі запитала коли вони будуть вдома, вона сказала, що десь о 20 годині. Тому я вирішила зараз зробити уроки, їх задали не багато бо вже майже канікули, а потім приготувати вечерю. А приготувати вирішила: картоплю фрі, салат із овочів, посмажила м'ясо і нарізала фрукти.

*Після вечері*

  Коли ми всі повечеряли я побажала всім на добраніч і пішла до себе в кімнату . Там я взяла нічну сорочку і вирішила прийняти ванну.