Глава 9 Лист із тіні

  «Не знаю, чи знайдуть з цього листа щось… чи ні.
Я його напишу, запечатую в конверт і відкладу. Прийде час — і той, хто його має прочитати, отримає його.
Я напишу те, що відчуваю… і це не надто світлі відчуття… Якщо бути чесною, вони взагалі темні. І ця темрява лякає.
Не питайте, звідки я це знаю, бо не можу сказати. Я сумніваюся, що хтось повірить моїм словам… а може, і повірять.
Стоп! Пишу те, що маю писати.
Роди, які об’єднані в союз, опиняться по різні боки прірви. І виникне питання: чи правильну сторону я обрала?
Цього не знатимуть, та прийде час, і вони отримають відповідь.
Сила полум’я, сила світла, що тече в їхніх жилах… з кожним роком вони несуть тягар світу все більше і більше: пережиті рішення, чужі проблеми, очікування людей, сімей і родів, що сподіваються, що за них усе зроблять.
А вони… просто живуть, не відступаючи.
О, як ви помиляєтесь! Всі ваші дії матимуть наслідки. Заздрість погубить вас!
Від світла і вогню вони й далі захищатимуть світ і людей, не зважаючи на прокльони, що сиплються на спину. Незважаючи на сумніви, вони робили, роблять і робитимуть те, що мають робити.
Ви не будете самотні. З вами будуть друзі. І прийде час, коли темна смуга зміниться на білу.
Через багато років народиться вона — найсильніша із представників роду.
Вона забере все те, що належить її роду, і об’єднає дві родові сили.
Я дуже сподіваюся, що саме ти знайдеш цього листа.
Пройдеш цей шлях разом із дорогими тобі людьми. Не відступай. Вогонь не повинен згаснути.
Ні… ми з тобою не зустрінемось, бо до того часу, як ти народишся і виростеш, я помру.
Не питай, хто я. Я не скажу свого імені.
Я так бачу — і тепер не тільки я…»