Один день з життя філера
РОЗДІЛ 24. Хибний слід
Жінка, помітивши тінь у вікні, миттєво гасить світло.
Раптова темрява огортає приміщення, і її фігура ніби розчиняється в чорноті. Вона ковзає до чорного ходу — дверей, про які давно забули, — і зникає.
Схоже, мене виманили. Серце починає битись швидше, адреналін м’яко обпікає жили. Тепер я не знаю, де вона, але відчуття її присутності поруч не полишає. Воно — як тонка, натягнута між нами нитка: легка, майже невидима, але не дає розслабитися.
У темряві чується тихий шурхіт кроків — легкий і обережний, майже так, ніби сам повітря рухається разом із нею. Я затамовую подих, намагаючись уловити бодай найменший звук. Але потім — раптом — цілковита тиша. Тиша, що тисне, заповнюючи все довкола, така густа, що здається, може розрізати шкіру й змусити кожен нерв тремтіти на межі.
Це вже не просто стеження. Це гра на виживання, у якій правила відомі лише їй. Де кожна тінь, кожен звук і кожна пауза можуть означати небезпеку. У що ж я вліз, чорт забирай? Кожен крок уперед тепер вимагає не лише навичок, а й внутрішньої готовності до всього, що може статися вже за мить.
Я роблю невеликий вдих і обережно рухаюся в бік чорного виходу. Серце все ще калатає, але розум напружений — кожна думка проходить подвійний фільтр: дія і наслідок. Ця ніч обіцяє бути довгою.
#862 в Детектив/Трилер
#1270 в Сучасна проза
Відредаговано: 28.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
