Один день з життя філера
РОЗДІЛ 23. Вибір
Звісно, я йду за жінкою.
По-перше, «вантаж» тепер у неї — і це ключ.
По-друге, вона — нова фігура в цій грі, а на «Капюшон» у мене вже є зачіпки, щоб знайти його будь-коли.
І нарешті — за жінками зазвичай легше стежити. Вони рухаються точніше, без хаосу, але часто — надто впевнено.
Зелений плащ не кричить, але в ньому є сила. Волосся зібране у тугий вузол — зручно для швидкого руху. Сумка через плече, щільно притиснута до тіла. Кроки рівні, зважені — ніби вона навчилася обходити калюжі ще до того, як почався дощ.
Не телефонує, не дивиться на годинник, не озирається. Так ходять лише ті, хто або занадто самовпевнений, або втомлений до межі. І щось у її поставі каже: вона знає, що за нею стежать.
Я сповільнююсь, зливаючись із тінями. Стежу за кожним рухом, відчуваючи, як напруга наростає.
Вона раптом звертає до старої булочної, закритої на ремонт. Двері риплять, крізь щілини пробивається тьмяне світло.
Я притискаюся до стіни, визираю у вікно. Всередині вона розкладає на столі карти міста. Червоним олівцем позначає кілька точок — кожна пульсує, немов серце невидимого механізму. Від свічки тягнеться тонкий запах воску й паперу.
Близькість і небезпека відчуваються одночасно.
Серце прискорює ритм. Розум напружений — зараз кожна секунда має значення.
Я залишаюся в тіні, спостерігаючи, як нова фігура на дошці починає виставляти свої ходи.
#862 в Детектив/Трилер
#1270 в Сучасна проза
Відредаговано: 28.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
