Один день з життя філера
РОЗДІЛ 21. Новий слід
Використовуючи старі службові зв’язки й зробивши кілька дзвінків (технічні деталі опустимо), я дізнаюся: фігура в капюшоні з фабрики сіла в трамвай, що рушив у старий район міста.
У голові одразу виникла сцена з чорно-білого фільму: постать у капюшоні зникає за скляними дверима вагона, залишаючи по собі лише тінь. Двері зачиняються. Трамвай скрипить, наче старий механізм, і розчиняється в потоці ліхтарів та відблисків на мокрих рейках.
Я стрибаю в машину. Двигун урчить, розриваючи нічну тишу. Вирушаю за напрямком адреси, яку назвали колишні колеги. Час тепер — не на моєму боці, і треба поспішати. Дорога слизька, краплі дощу б’ють по склу, а світло ліхтарів ковзає лобовим — тіні на мить оживають, ніби хочуть підказати шлях.
Зупиняюся, обираючи ідеальну точку спостереження. Вітер приносить запах мокрої землі й асфальту, а віддалений гуркіт трамвая задає ритм, ніби натякаючи, коли зробити наступний хід.
У віддзеркаленнях вітрин і калюж ловлю знайомі риси — і здається, що знову бачу того самого незнайомця з провулка. Його силует, напіврозмитий у світлі, нагадує тінь, яку неможливо впіймати, але й ігнорувати — небезпечно.
Кожен вдих насичений очікуванням, кожна секунда тягнеться, як нитка. Дощ стукає по даху машини — ніч ще молода, і гра тільки починається.
#862 в Детектив/Трилер
#1270 в Сучасна проза
Відредаговано: 28.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
