Один день з життя філера
РОЗДІЛ 17. Розмова під склепінням
— Гроші тут? — голос капюшона глухий, ніби йде з-під землі. Він майже не рухається, але в інтонації чується звичка наказувати.
— Все за планом, — відповідає об’єкт і витягає з-під куртки щільний конверт. Той самий, який я колись бачив у вокзальній комірці. Папір трохи зім’ятий, краї потерті — значить, конверт уже побував у чужих руках.
Невідомий із провулка стоїть напівобернувшись, руки глибоко в кишенях. Достатньо одного погляду, щоб зрозуміти — там зброя. Його напускна розслабленість — лише поза: плечі видали напругу. Він готовий до будь-якого руху.
Я підходжу повільно, як тінь. Кожен крок відгукується у грудях, кожен вдих звучить занадто гучно. У таких ситуаціях поспіх — смертельний. Одне невірне слово, і куля поставить крапку раніше, ніж з’явиться шанс на запитання.
Повітря густе, мов перед грозою. У тьмяному світлі ліхтаря конверт у руках об’єкта — наче центр цієї сцени, магніт для всіх трьох. Я притискаюсь до стіни, даючи собі секунду на оцінку.
Хто ти, мій сьогоднішній об’єкт?
Чому саме ти?
І головне — хто мій замовник, якому так потрібна інформація про тебе?
Питань більшає, а відповідей — жодної. Але скоро вони заговорять. І, можливо, саме ці слова розставлять усі крапки над «і».
#862 в Детектив/Трилер
#1270 в Сучасна проза
Відредаговано: 28.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
