Один день з життя філера
РОЗДІЛ 10. Неочікуваний союзник
На розі вулиці бачу знайоме обличчя — кур’єр, з яким колись служили разом. Майже одночасно пішли на пенсію. В його погляді — миттєве розуміння: жодних слів, лише короткий кивок. Мозок відразу зчитує — це шанс. Прикриття, яке впало просто з неба.
Ми йдемо поруч, повільно, під дощем, наче звичайні знайомі, що розмовляють. Шум води зливається з нашими кроками. Звичні сигнали — півусмішка, короткий жест — говорять більше за будь-які слова: контроль утримано.
Краєм ока стежу за об’єктом. Небезпека віддалилася, але напруга не спадає.
Кур’єр рухається впевнено — він знає ці квартали, знає приховані проходи й старі маршрути. Ми — дві тіні, що розчиняються у вечірньому дощі. Раптом він трохи сповільнює крок і киває.
Я розумію: далі я знову сам.
Кілька хвилин прикриття дали змогу відновити концентрацію. Я ловлю кожну дрібницю — зміну в його ході, нахил голови, погляд. Усе природно, але насправді — це злагоджена робота на рівні інтуїції.
Місто навколо уповільнюється. Мокрі стіни відбивають тіні перехожих, світло у вітринах розтікається плямами. Кожна мить має вагу — один необережний крок, і об’єкт зникне.
Та все ж поруч зі старим товаришем тривога відступає. Довіра — найцінніша валюта у цій грі. Можливо, саме ця коротка зустріч визначить результат усієї операції.
#862 в Детектив/Трилер
#1270 в Сучасна проза
Відредаговано: 28.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
