II - Кохання звільняє, безсмертя вражає.

 "  Коли я прийду, ти будеш моя. Моя єдина, лірична й вічна. Вампір не помре, бо його нема є лише Ти.  "

  Коли настане наша ніч,

  Коли настане вічна пітьма, я не відпущу.                                                              

  А ти...                                                          

  А я лишень промовлю : Я втримала тебе                                                                  

  Подалі від молитв, подалі від безчестя.              

  Він в злиднях відстраждає, а янголи волають...                                                        

  Ніби небо прикликають, Томас Хуттер в злиднях все страждає.                                      

  А кровавого дощу все немає.                                      

  Вчувається дитячий сміх, й дитячий гомін десь всередині наростає.

  З темної кімнати чується голос,                    

  Й одразу зникає.                                              

  Рух у шкірі, тепер ти у моїй вірі.                                          

  Рух у шкірі, рух у твоїй                                    

  Святій голові.                                                  

  Ми разом - зараз й донині.                                    

  Ми не просто безсмертні,                                

  Ми живі.                                                            

  Ми щасливі.                                                  

  Твоє серце, любов й кров. Чи було щось ще ?                                                                

  У руках твоїх "яд", й вже нема шляху назад.                                                              

  Люба, Еллен.                                                      

  - Позбудься від Томаса.                                                      

  Зроби це для мене,                                      

  Зроби                                                    

  Це для сина.                                                  

  Думай, не просто сина вгадай,                    

  Не вгадай дорогенька...                              

  Ні, молю лише згадай.                                  

  Не бійся отрути, люба моя.                                  

  Згадай, не саму відчай й печаль,                                    

  а наші дні й ночі.                                        

  Коли він казав, він мовив правду.

  Усвідомити хочется                                          

  Коли він казав, мамо :                                      

  я дуже сильно тебе                                      

   Хочу.                                                                

  Бачити, чути, приторкнутися                            

  до твого срібно-темного волосся...                    

  Мамо не плач,                                              

  Мамо зрадій Згадай.                                      

  Мамо згадай не обличчя чи наказ...                              

  Лише родину власну пригадай. Старі, роздерті - вивернуті                                        

  традиції, люди брешуть та дарують пропозиції.                                                        

  Дарують печаль...                                          

  Ти мені її віддай.                                            

  Віддай увесь смуток, й чорне божіння..        

  -  Мамо, як син! Молю! Пізнай прозріння.                                                                                                

  У ньому усе твоє... 

  Метал та дерева - руйнація.                                  

  Біблія й хрести - кривда. Так мовить сновида?                                                      

  Мавки люблять танцювати, Українська кров покрила землю.                                                                           Те провидіння,                                              

  Де ж твоє везіння ?                                            

  Чоловіча хороба зникла, свята воля Ебернарта вола...*                                            

  Мавчина сльоза,                                              

  спалах сукні й стрекоза. *

 (стрекоза - бабка, кричати)*