I - Цей світ не був злим.

 Він не завмирає в тіні й не ховає їх,

 він їми повеліває. 

 Людина це одне, а жінка іншо... Інше, інша.

 Очара для очей.

 Очі не брешуть, а тіло втомилось.

 Дещиця тривоги й слабкості залишилась...

 Ви будете мовчати, не гукати...

 Ви будете сідать, говорВ про велике й святе...

 А вона ...

 Вона буде не тут, не з вами.

 Вона буде з дияволами.

 Про велике й святе, але є для вас засторога...

 Ходіть тихіше,

бо тут нема вашого величного, чистого Бога.

 Кохання твоє позабуте, блукає, миру жадає.

 Перетікає...

 Кохання твоє перетече у мене.

 Дурненький усміхнений... Скажи ж мені

 Скажи мені :  - Чого вона насправді так жадає ?

 Мені не дано показувати та передбачати.

 Лишень вбачати її кохане обличчя.

 Серед усього твого протеріччя та хворобливої пихи..

 Пане? Пане Томас Хуттер, що ж зараз заплакали?

 Мені здалося чи ні?

 Виноградна лоза ще жива,

 Виноградна лоза у тій пітьмі, росте й

 розквіта.

 Мавки не блукають,

 Мавки розради не знають.

 Скільки пройшло... Година, а може хвилина? Більше

 Моя дорогенька, моя люба та єдина! Еленн!!

 Я шукаю не мук, а тебе!

 Ніколи не прикликай зло,

 Так, яким би привабливим воно не було.

 Улестливим, хижим й твоїм споконвічним...

 Таким рідним й вічним...

 Мавки не стоять й не волають...

 Вони сплять, як і ти милий пан

 Янголи не гукають й не слідкують, вони сплять.

 Споконвіку ти там у її домі..знайдеш втіху. 

 Спокуса тебе не полиша,

 Я знаю, але ж маю я владу ?

 Вона має. Вона - Моя Еллен.

 Вона свята.

 Тиша, сміх й цокотіння копит.

 Стягни свій хрест... Стягни його, любове моя.

 Не вартот тобі боятися мене.

 Дівчинка.

 Чи то мене злякалася, моя дівчинка? Мій подих та

 Надія моїх думок, чи...?

 Цілунки до болю, до ран.

 Кохана, я тебе не віддам...

 (Деякі слова графа навмисно змінені, спотворені. По факту коли персонаж Скарсгарда намагався розмовляти на анг.,  трошки було враження, що вдавився.)