Семен Семенович та Циля, або Ось шо з квітами та людями робить кохання

— Ви таки чули за новини, — звернувся сансев’єра-психотерапевт до своїх сусідів по пентхаусу Бені та Софочці, — а наші люди, таки, теж одружуватися зібралися!

— Та ти шо? — Не стримала вигуку красуня–спатифіллум, — Шо, прям по-справжньому?

— Таки так, — підтвердив Семен Семенович, — усе як у людей належить з якимись папірцями. Чув за розмову, шо вони хотіли зробити це затишно. Мовляв, пандемія вирує, бла-бла, гостей не пускають…

— Шо, у людей теж білий наліт? — Не втрималася від запитання Софочка.

— Та ні, якась "королівська хвороба" у них масово завелася.

— А як це? — Здивувалася Софочка.

— Я сам, таки, не до кінця зрозумів. Чув новини, шо один у одного якісь корони шукають. Запитують: "ну, що знайшли в тебе корону?". Причому, таки, незрозуміло, добре шо знайшли або, шо не знайшли!

— Дивні вони, люди… — задумливо промовила Софа.

— Ой й не кажіть, дорогенька, на всю голову дивні! Так шо через цю саму "корону без корони" поїдуть наші люди по-тихому, десь там розпишуться та повернуться додому... з офіційним папірцем про те, шо вони таки повідомили державу, шо сплять разом!

— Разом це як? Шо, в одному горщику? — Усі гілочки Софи висловлювали непідробне здивування.

— Ну, у людей "разом" означає якесь "подружнє ложе"! — Багатозначно помітив Семен Семенович, — чесно кажучи, не знаю, як вони до цього докотилися, але... ви ж знаєте людей? В них, таки, усе по іншому! Не як у нормальних пристойних рослин!

— Вейзмір, Сьомау! Жити в одному горщику з іншою рослиною? Це ж не зручно! А якщо коріння переплететься? Шо робити?

— Ой вей, люба Софочка, — філософськи зауважив сансев'єра, — Такі навіть не намагайтеся зрозуміти мотивацію людей! Вони всі… причому на всю голову та з усіх боків… дивні! От, взяти на приклад, сьогодні… чуєте тишу? Люди зібралися та поїхали до якогось РАГСу! Причому, зауважте, дорогенька, — багатозначно підняв угору листок Семен Семенович — таки, поїхали без квітів та обручок!

— А навіщо їм у цьому самому РАГСі квіти та… обручки? — Софа була збентежена поведінкою людей, — Шо, знову квіти? Їм що нас усіх мало? З їхнім традиційним “руки з дупи” куди їм ще квітів? А обручки! Шо таке обручки та ​​навіщо вони потрібні?

— Ой вей, Софа, — зітхнув сансев'єра, — про обручки я чув, шо це важливий атрибут, який потрібен шоб показати іншим людям, шо наші люди одружені! Навіть не уявляю, шо це та з чим це їдять… ну, чи не їдять? Чув тільки, шо наша людинка казала комусь, шо "їй золотих прикрас у минулому житті вистачило з головою, тому в цьому новому житті вона нічого більше такого не хоче, тим більше обручок!"

— Ой, Сьомо! — Сплеснула листям Софочка, — ось дивлюся я на вас та дивуюсь! Все то ви чуєте! Про всіх знаєте! Ось як це виходить? Начебто як в одному дворику живемо, а ви... ну шо той самий ходячий... вибачте, стоячий, на полиці "гугл" з гілками!

— А так це, Софа й виходить, шо вам… — Семен Семенович різко перейшов на шепіт, — через ваші щоденні стосунки з'ясування з Бенею нема часу слухати за дворові новини!

— Може таки з'ясування стосунків? — Запитала красуня-спатифіллум.

— Вейзмір, Софа! Може, в інших й з'ясування стосунків! Але ж у вас із Бенею… вибачте, шо правдою прямо в лоб тикаю, виходять лише стосунки… засновані на постійних з'ясуваннях: хто, чого та як туди, або не туди зробив!  Як на вашу думку це назвати? Особисто у мене, спираючись на мій багатий досвід у психотерапії на прокуреному підвіконні у під'їзді, напрошується тільки одне визначення - стосунки з'ясувань!

— Семен, — докірливо похитала листям Софа, — ви, таки хочете нарватися на... правду про свою особу?

— Ой, Софа, ось не треба мені загрожувати!

— Тату, проходь, розташуйся! Відчуй себе, як удома! — Почули рослини голосний голос людинки.

— А гітару куди? — Пробасив незнайомий чоловічий голос.

— Та, куди завгодно! — Знову почувся звичний голос людинки.

— Ну, шо я вам скажу, молодята, — знову пробасив незнайомий чоловічий голос, — зараз усі руки помиємо... ви шампанське накотите, а тато бахне горілоньки та... як заспіває!

— О, наша людина! — Раптово  подав голос Беня, — «шокає» як нормальний мешканець одеського дворика, горілку на груди приймає та, можливо, таки нас чекає приємний вечір під пісні… а не під ваше… — Беня спідлоба глянув на сусідів по пентхаусу, — безглузді плітки.

— Ой вей, Беню, — хитро зауважив сансев'єра Семен Семенович, — а шо це у вас голос прорізався? Вам шо, у якості підживлення до ґрунту раптово гарний настрій потрапив?

— Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела, ти ж мене молодого, з ума, з розуму звела…  — почули рослини пісню під гітару.

— Ша всім! — Прикрикнув на сусідів Беня, — чуєте пісня яка душевна! Прям про мене: "підманула - підвела" — Беня кинув невдоволений погляд у бік Софочки.

— Ой, Беню, якщо тобі, таки, не подобається наше сімейне життя, то йди собі геть! — Роздратовано відмахнулася Софа.

— Були б у мене, таки, ноги, давно вже їх зробив якомога далі! А так доводиться вас усіх терпіти! — Після цих слів Беня демонстративно скинув кілька засохлих листочків у бік спатифіллуму.

Один листок потрапив за призначенням — прямісінько до квіткового горщика Софи. Інший листок епічно обертаючись у повітрі полетів у бік святкового столу людей та шльопнувся до тарілки з людською їжею.

— Ось, помилуйся, тато, що наш Беня витворяє! — Голосно сказала людинка, дістаючи з тарілки листок, — взагалі, Беня знахабнів! Під час пересадки отримав найбільший квітковий горщик, свіжий ґрунт, підживлення… та все одно продовжує псувати усім настрій!

— Так й прибери його від усіх! — Підтримав людину незнайомий дядька, — он у тебе на холодильнику місця скільки вільного!

— Зрозумів, Беню? — Побачив перед собою суворе обличчя людинки фікус, — ще одна витівка та попрямуєш у заслання на холодильник!

Спатифіллум Софочка та сансев'єра Семен Семенович зловтішно захихотіли, а Беня демонстративно відвернувся до стіни. Для себе фікус вже зробив висновки та вирішив вигадати підступний план у тиші.