Розділ І. Аргустус Ф’Таган Глава І. Тріумф

«Я втрачав все… Абсолютно все. Життєві сили поглинала хвороба. Поруч днями та ночами плакала жінка, діти забігали у спальню, не розуміючи ситуацію. Сказати чесно, я і сам не розумів ситуацію. Що відбулося та чому?.. Одне я знав точно — я вмираю.
Боги кличуть мене, звуть… Кожного дня я молюся… Молюся їм, щоб залишили мене з родиною. Я молився до усіх, в кого вірив, в кого вірили люди. І в один день достукався нарешті до чогось… 
Ніхто б не повірив мені, а тому інформацію я приховав. Що ще вмирущому може привидітися? До мене щось торкнулося з пустоти… І я почув голос. Днями після життєві сили повернулися у тіло та розум…»
Аргустус Ф'Таган, кампаку Імператора Тен'Кана з династії Ясокотунаво
***
День ясний та погожий. У блакитному небі жодної сірої хмаринки. Від білих повітряних кораблів плями тіньові проявлялися на широких вулицях Тейґінору. Ні спеки, ні прохолоди. Все відповідало святковому настрою столиці — Імператор знову йде тріумфальною ходою. Тейґен розширилася завдяки черговій успішній військовій кампанії Тен'Кана Переможця.
Розривалися нескінченні оркестри на бурштинових проспектах, люди середнього класу, розуміючи, що Імперія знову отримала загарбницькі інвестиції в економіку, безперебійно вигукували одну й ту ж фразу: «Тен'Кан Переможець!». З дахів пагод монахи Храму Агатаноші усипали дорогу білими пелюстками переможцю та його генералам. У столиці свято; байдуже, як плине життя в інших куточках Імперії. 
Імператор у посріблених обладунках з крилатою геральдикою на грудях плавно підіймався по Сходах Тисячі героїв, позаду гвардійці тримали фіолетовий оксамитовий плащ. На постаментах зі статуями мармуровими викрикували його ім’я аристократи, судді, військово-політичний стрій. Проявити неповагу — майже смертний гріх, за чим невпинно стежать монахи Храму Реїнгівай. «Тен'Кан Переможець!», — кричали усі майже в унісон. 
Біля імператорського палацу завмерли члени Юіцу но кайґі, Єдиної ради Імперії. Дванадцять представників вершини управлінської свити очікували, коли тріумфатор дійде до них, насолоджуючись потоками вигуків задоволеного натовпу. На світлому обличчі Тен'Кана виднілися хвилі стриманої радості, а всередині — бурлила ейфорія. 
Серед членів Юіцу но кайґі був і безпосередній організатор заходу святкового, а також керівник державою, поки Тен'Кан Переможець перебуває у військових походах, — Аргустус Ф'Таган. Високий чоловік у чорній адміністративній мантії стояв поруч з радниками, що відповідають за роботу Храму Агатаноші та Храму Реїнгівай. Розмова велася на рівні трьох, їй постійно перешкоджали крики натовпу та вий оркестрів:
— Це він ще не знає про активність повстанців у столичному регіоні, — скептично і неемоційно повідомляв представник Храму Реїнгівай, уважно стежачи за обличчям вождя. 
— Збираєтеся псувати йому настрій? — уточнював Аргустус Ф'Таган, теж не відводячи погляду від імператора. 
— А у нас вибору немає, — коментував представник від Храму Агатаноші. — Якщо збере після тріумфу Юіцу но кайґі, то будемо вимушені повідомити йому все. 
— Об'єднання Визвольних Сил з Артусом небагато творили останнім часом, але всюди та безперебійно, — знову говорив радник від Храму Реїнгівай. 
— А ви чули про їхній план на недалеке майбутнє? — трохи усміхнувся Аргустус, цікавлячись у радників. 
— Ви знову знаєте більше за Храм Реїнгівай? — зцідив з себе уявну усмішку представник храму, відверто ненавидячи Ф'Тагана, який завжди підозріло багато та завчасно знає. 
— Маю свої джерела…
— То поділіться ними, — продовжував у тому ж дусі Головний шпигун Імперії. 
— Колись, — усміхався фальшиво у відповідь Аргустус. — Річ у тому, що Гарет Артус, ніким небачений лідер повстання, на чергову річницю свого безуспішного заходу спланував підірвати адміністративні будівлі Храмів. Річниця через декілька тижнів, панове. 
— Ви особисто повідомите Імператора? — цікавився радник обережно. 
— Ні, я віддаю вам цю честь. До того ж це ваш хліб. Мені просто пощастило про це дізнатися раніше…
— Пізніше обміняєтеся люб’язностями, — зробив зауваження представник Храму Агатаноші. — Переможець вже тут. 
Радники встали на коліна перед Імператором. Найсвятіший, найсвітліший тріумфатор підійшов до кожного з них, простягаючи до губ лезо Меча Порядку. Кожен зобов’язаний дякувати Переможцю за його неймовірне досягнення та вклад у процвітання Імперії Тейґен. Після цього обов’язкового ритуалу члени Юіцу но кайґі піднялися з дозволу владики, плескаючи йому урочисто та ритмічно у знак подяки. 
Під овації народу столиці на бурштинових вулицях Тен'Кан, осипаний білими пелюстками, зажадав негайно зібрати Єдину раду, для узагальнення підсумків останніх подій в Імперії. Тріумф завершиться тільки після врегулювання внутрішніх проблем. 
— Я так і думав, — коментував Аргустус до радника від Храму Реїнгівай. — Передаю ініціативу з доповіддю вам. Нехай це буде ваша заслуга. 
— Вам яка вигода? — уточнював той, недовірливо поглядаючи на кампаку Імператора. 
— Я по своїм обов’язкам доповім володареві, — відповідав Аргустус, йдучи поруч з товаришем по високих пишних коридорах імператорського палацу. Позаду все ще доносилися звуки мелодійного оркестру та крики натовпу. — Ви самі знаєте, що він не полюбляє вискочок, а цей жест з моєї сторони з донесенням саме так і буде виглядати. Особливо на нараді. 
— Можливо, вам ще щось відомо, чого не знаю я, Аргустусе? Можливо, імператор вже знає про операцію повстання? 
— Якщо і так — ви нічого не програєте, доповівши йому все це. 
Дванадцять представників Юіцу но кайґі ввійшли у розкішну тронну залу з золотим престолом на пірамідальному п’єдесталі. Зліва та справа парна кількість мармурових та бурштинових колон, розміщених у два ряди. Ближче до проходу височилися статуї Імператора — всі в однаковій позі: Тен'Кан з Мечем Порядку, простягнутим до стелі тронної зали. Погляд його суворий, шукає ворогів Імперії. 
Перед пірамідою з престолом радники та тріумфатор повернули ліворуч, прямуючи у залу Юіцу но кайґі — приміщення трохи менше за тронну залу з велетенським столом, черговими статуями імператора по периметру, крилатими знаменами фіолетовими, малими вікнами. Освітлювали все кристали магічного бурштину, золотий відтінок яких мрійливо розпливався у залі. 
На кожному кроці стояла гвардія на постах, гвардія несла імператора плащ, гвардія відчиняла двері, зачиняла їх, салютувала верховному головнокомандувачу. 
На диво для Аргустуса Тен'Кан ще ні разу не звернувся до нього, щоб організувати сенешаля, хроністів, решту придворних, котрі необхідні на Єдиній раді. Взагалі володар просто мовчки крокував у залу, а коли потрапив у неї, пролітаючи під променями кристалів, падаючи на височенне крісло, наказав усім гвардійцям покинути приміщення, лишившись наодинці з дванадцятьма помічниками у керуванні державою. 
Обличчя імператора скривилося від незадоволення. Щойно Тен'Кан на вулиці грав перед публікою, а тепер вже втомлено і невдоволено вистежував обличчя кожного радника, шукаючи серед них слабкий елемент у ланцюзі гігантського бюрократичного механізму. Здавалося, ось-ось і меч магічний, дарований йому Творцем для боротьби з демоном Азрамоором, проткне когось із ближчих до нього радників. 
— Мені хтось розповість про Гарета Артуса та його маленьких розбійників? — захрипів тріумфатор грізно. — Аргустусе Ф'Таган, Мінроне Арікатеші та Семісене Айданаші? Не хочете мені розповісти про внутрішні проблеми, з якими ви мали розбиратися за час моєї відсутності у військових кампаніях? — питав він у регента та радників від Храмів Реїнгівай і Агатаноші. 
— Володарю, — підвівся Аргустус. Він був холодний, спокійний, готовий до будь-яких викликів Імператора, — доповідаю, що все що залежало від мене як від регента, велося на потрібному рівні. Ми разом з іншими храмами активно протистояли силам Артуса, ми знаємо їхні плани, ми маємо людей у повстанні. Дуже швидко нам вдасться його загасити. 
— Я питаю, чому його не загасили за час моєї відсутності?! — рявкнув Тен'Кан. В його очах загорівся темно-зелений зловісний вогник. — Вже декілька років вони в Імперії! Ви чекали, поки я приведу військо у столицю, щоб загасити повстання на декілька тисяч?! Вам мало гвардії та столичного гарнізону було?! Доповідайте мені, яку шкоду наніс він державі?! Ви, Аргустусе, саме ви! Права рука імператора! 
— За вашу дворічну кампанію Гарет Артус та його повстанці активно діють на півночі та сході від столиці. Пограбовано: двадцять три локомотиви з цінними ресурсами та золотом Імперії, дванадцять аванпостів гвардії, сімнадцять караванів. Збито: три аеростати торговельних компаній…
— І ви мені будете казати, що ви боретеся з ним?! — рявкнув Тен'Кан, кидаючи меч на стіл перед собою. Він підстрибнув з люттю у кулаках стукаючи по столу: — Де результат?! Де результат?! Я захоплюю, підкорюю народи, проводжу стабілізацію, приношу в Імперію багатства та примноження розвитку, а ви дозволяєте якимось нахабам все забирати?! Якщо найближчим часом голова цього покидька не буде висіти на піці перед палацом, я всіх вас повішаю поруч з Гаретом Артусом! Які у них плани на майбутнє?! Чого вони прагнуть?! Мені прямі відповіді, інакше я прямо тут почну страчувати вас!
— На майбутнє, — підвівся Мінрон Арікатеші, представник Храму Реїнгівай, — Гарет Артус запланував ударити по столиці. — Від цієї фрази очі у Тен'Кана запалали ще дужче, але він не перебивав. — Зі своєю бандою має намір він закласти вибухівку під адміністративні будівлі Храмів… 
— Це ваша боротьба, Аргустусе?! — сів на крісло імператор, нарешті перебивши представника Храму Реїнгівай. — Як ви плануєте його спинити?! Який у вас план, якщо все під контролем?! 
— Ми ведемо розвідку в місцевості, де активність повстанців найбільша, володарю, — вимовив кампаку. — Ми вже підвищили щільність постів по столиці, а також прочісуємо щодня колектори. У них не вийде нічого здійснити із запланованого. 
— А навіщо їх спиняти? — дивлячись на регента, поцікавився Тен'Кан. Своєю сутністю відчував Аргустус, що імператор запропонує дещо жорстоке. — Якщо ми вже маємо такий рух, який підтримується народом, то чому б його і не придушити народом? Які ходять чутки про повстанців? Як люди реагують на їх дії? 
— Позитивно, володарю, — доповів Аргустус. — Зазвичай симпатизують повстанцям селяни. Серед населення столиці не було помічено агітаторів на сторону повстання. 
— Чому ви ще не провели репресії?! — гаркнув імператор. — Якщо народові так погано живеться у квітучій державі, то чому вони ще не переконані у зворотному?! Як переконати, панове радники? А дуже просто… Берете цих людей, пхаєте їх в адміністративні будівлі Храмів, даєте повстанцям знищити будівлі з цими людьми. Потім що заспівають повстанці, коли їх звинуватить нижній клас? Є якісь ще пропозиції? Я так і думав… Приступайте вже до розв’язання проблем. Шукайте повстанців, знищуйте їх. Мені потрібна стабільність в Імперії. Перед операцією повстанців обов’язково проведіть заохочувальний рух, роздайте дари, провіант, допомогу селянам. Потім, під прикриттям, називаючи себе повстанцями, викрадіть ідіотів, які їм симпатизують. — Імператор підвівся, відчепив плащ та скинув його на стіл, попередньо забравши меч. — Мені потрібні результати найближчим часом. І все без жодного зайвого слова. Не примушуйте мене робити криваві речі. Всі вільні, окрім Аргустуса Ф'Таган. 
Представники Єдиної ради піднялися, єдиним ударом долонею об груді попрощалися з імператором та вийшли із зали Юіцу но кайґі. Лишилися тільки він — єдиний та могутній безсмертний володар Імперії; та його слуга — регент, що працював від його імені. 
— Аргустусе, — холодно заговорив імператор, — твоя слабка організація та імітація діяльності порівняні з повною бездіяльністю. Чому у щотижневих грамотах я не отримував докладний звіт про повстання. Без виправдань. 
Регент сидів на своєму місці — навпроти крісла імператора. Овальний мармуровий стіл з гладенькою поверхнею холодом зустрічав долоні Аргустуса, що притиснулися до нього. Дивні та невідомі вібрації йшли по столу. Погляд імператора, котрий уклав договір з демоном, теж мав свій вогник. 
— Не придавав значення повстанню, поки воно не вийшло з-під мого контролю. Найбільш інтенсивні атаки почалися останніми місяцями. 
— Я розчарований, Аргустусе, — уперся Тен'Кан руками у стіл мармуровий. — Це ти після хвороби став так працювати? Пройшов рік, а ти все ще не реабілітувався. Якщо ти більше не у змозі виконувати свої обов’язки, то мені доведеться прибрати тебе з посади. Мені потрібна сильна та активна людина, робота якої дозволить мені проводити експансію. Залишилося не так багато не захоплених відомих земель, але чим далі ми йдемо, тим важче реалізовувати мій план. І ти знаєш це. Можливо, ти втратив лояльність до мене? Тебе чимось не влаштовує моє правління? Тобі мало дарів, повноважень, статусу великого кампаку Імператора Тен'Кана з династії Ясокотунаво? Чи ти хочеш стати імператором? 
— Ні, володарю, — холодно та спокійно відповідав Аргустус. Колись на подібні маніпуляції старий регент відповідав би більш емоційно, усім своїм видом змушуючи повірити у це. Але зараз імператор знову посилався на хворобу, яка корінним чином змінила характер Аргустуса. — Я все виправлю. Ситуація буде під контролем, володарю. 
— Як ти себе почуваєш? — уточнював Тен'Кан, скорочуючи дистанцію між ними. Аргустус все ще сидів. — Чи може, тебе щось турбує? Якісь моральні проблеми? Вважаєш наше правління деспотичним? Не турбують тебе такі питання? 
— За сорок років мого життя ці питання ні разу мене не потурбували. Я змінився, володарю, коли хворів. Я бачив смерть, але чудом вилікувався. Ваше правління — послане Творцями для відновлення Ріденгеші-Оніхари. Я не маю іншої думки. 
— Тоді що, Аргустусе? — запитав тріумфатор, підійшовши вже максимально близько до регента. Запах його відполірованих парадних обладунків тягнувся до носа чоловіка. 
— Можливо, надмірна впевненість у собі, володарю. Я виправлю ситуацію, обіцяю вам.
— Сподіваюся, друже, — поклав завойовник руку у кольчузі на плече Аргустусу. — Мені дуже не хотілося б тебе прибирати з посади. Доведи, що ти все ще той самий Аргустус. Придуши повстання… Знищ Гарета Артуса…