Пролог. Леза Ріденгеші-Оніхари

Кривавий світанок. Пекельно гаряче сонце здіймалося над землями Ріденгеші-Оніхари. На траві роси немає. Ґрунт не відлигнув від прохолоди нічної. Він насмоктався крові океану, він гарячий від нескінченних смертей, що багатоденно всівають його. Ґрунт вібрував від постійних ударів ніг, копит, лап. Ґрунт стогнав від темряви, в яку його посвятили.
Разом зі світанком прийшов перший спалах польової гармати. Сотні розрахунків водночас пророкотали, пускаючи ядра у спотворених своїм існуванням створінь. Мечі та списи, алебарди та пики, мушкети та пістолі. Захисники світу стали пліч-о-пліч проти спільного ворога, що проникав через Серце Оніхари.
Строї та формації зібралися довкола єдиного Джерела, серця магії та світу. Там були і люди у посріблених обладунках, і даймарі у золотавих латах з левами на стягах та геральдичних елементах; рюдзін боронили південні схили, сховавшись за обсидіановими кольчугами з драконами на своїх знаменах, сили рептилії поділили порівну з тенґу, які на білих крилах з небес завдавали удари по ворогові.
Протистояли їм інферноїди — прокляті створіння з вмирущого світу, який належав архідемонові Азрамоору, Руйнівнику цивілізацій. Він — породження полум’я, разом з народом своїм кочує зі світу у світ, природою буття своєю знищуючи один за одним. З Серця Оніхари виривалися монстри тисячами та намагалися прорватися у Ріденгеші-Оніхару.
Війська захисників очолив молодий правитель клану Тейґен, Тен'Кан з династії Ясокотунаво. По ту сторону головнокомандувачем демонів був Анарель, постать із пекельної легенди. І так зустрілися смерть з життям, сили правди проти сил, віра в ідею очищення вогнем яких допомагала перемагати все на своєму шляху тисячоліття не одне. 
Десятиденна бійня на схилах Серця Оніхари принесла нещадні втрати Тен'Кану та його військам. День за днем вони втрачали сили з темпом, котрий ніяк не дозволяв їх відновлювати. Інферноїди у свою чергу гинули, перероджувалися у новій формі та знову поверталися через Джерело у світ поки що неспалений. 
І в ту мить, коли черговий світанок — це симфонія пострілів та ударів, яку доповнювали крики, стогони, рики, шрами-сліди смерті — тоді виступив Тен'Кан знову приступом до Серця. Його метою було захоплення та стабілізація Джерела силами наймогутніших магів всіх кланів. Верхи, з мечем та щитом, закутий у посріблені обладунки повів він багатотисячну армію у штурм.
Спис у морду з іклами та рогами, меч у серце, сокирою по кінцівках, бойовим молотом у груди. Копитами чавили інферноїдів, пістолями та мушкетами винищували. Але скільки було вбитих, стільки і приходило назад у Ріденгеші-Оніхару. В моменті, коли безініціативна різанина перетворилася на торнадо криваве, виступив сам Анарель проти Тен'Кана. 
Частина схилу опустіла, де перелякані люди і демони звільнили простір для двох полководців. Майстерний фехтувальник Тен'Кан довго чинив опір, намагаючись прорізати пекельний щит демона перед ним. Інферноїд, граючись та розважаючись, кидав бідолашного в усі сторони. Зрештою він розколов щит Тен'Кана молотом з пекельної сталі, після чого молодий володар порядку відступив у ряди своїх військ.
Ініціативу знову забрали демони та нещадно відкинули сили наступу назад до формацій оборони, розгорнутих на схилах Серця Оніхари. Сміх Анареля гуркотів відлунням по пагорбах, котився між стовбурами випалених лісів. Ледь живий та знесилений Тен'Кан, бредучи до командирського намету, звертався пошепки до Єдиного захисника Ріденгеші-Оніхари, Творця його — Мінару.
Бог почув його… Коли усвідомив нематеріальний син Нетлінного розуму, що творінню його загрожує винищення через силу, яка йде з іншого всесвіту, то дарував Тен'Кану артефакти, які викував у Божественній кузні: Обладунки Світла, Меч Порядку, Щит Первенців. 
Наділений могутністю та вірою у перемогу, Тен'Кан знову вернувся на поле бою. Він йшов світочем у темряві поміж трупів бійців армії захисників, по тушах демонів. Навколо нього клубом стелився пекельний туман. Віддалені звуки різанини скувалися магічною присутністю та зникли десь за межами буття. Анарель своєю силою вирвав противника з реальності та переніс на недовгу мить у світ вже зруйнований вогнем.
Тут вони і зустрілися… На плато, що було оточено мертвим та неживим. Тен'Кан побачив те, що може стати з його світом, якщо йому не вдасться перемогти Анареля та його володаря. Розмов ніяких не було. Інферноїд зі сміхом помчався, змахуючи молот для удару. Демон вже розколов один щит, і цей не витримає його натиску люті. 
Людина у обладунках здійняла Щит Первенців, удар по якому задзеленчав і хвилею світла пронісся по плато. Здивований полководець пекельний відступив, усвідомивши, що перед ним вже не те слабке створіння, що ще годину тому втекло від нього. Цей просив божої допомоги і отримав її. Анарель не збирався через це здаватися та накинувся з молотом на Тен'Кана. Десятки безжальних смертоносних ударів прилітали по щиту. Вони віддзеркалювалися енергетичною хвилею. Одинадцятий удар зламав молот демонічний. 
Тен'Кан, наділений вірою у перемогу, встав у стійку атакувальну та єдиним ударом розколов голову полководця інферноїдів Мечем Порядку. З писком та шепотом тіло Анареля попелом розсипалося по плато. Демонічна пекельна магія відступила та повернула чоловіка назад на схили Серця Оніхари. Довкола хвилі виродків налітали на щити та строї захисників, змушуючи тих відступати. 
Взявся бити Мечем Порядку об Щит Первенців Тен'Кан. Резонування енергії налякало демонів та змусило їх впасти у ступор. Велетенська площа чула і бачила ті хвилі світла, від чого інферноїди у страху відступили від захисників. Тен'Кан тією хвилею посилав усім новину, що ворожий полководець був ним здоланий. Тими хвилями закликав він власні сили перейти у контрнаступ. 
Пекельний туман розвіявся, випалена земля охолонула. Вогонь застиг у венах інферноїдів. Ініціатива тепер на стороні захисників. Анарель скинутий. Тепер тільки архіправитель їхній зможе врятувати демонів від безповоротного знищення. 
Коли зграя за зграєю зникали назавжди від ударів Тен'Кана, коли опівдня він нарешті дістався вершини схилу та узрів Серце, тоді з розламу вийшов Азрамоор — віковічний ворог всього живого. Інферноїди клубочилися навколо архідемона наче комахи, формуючи з живої маси могутній аватар вогняний. Десятиметровий володар пекла попрямував на Тен'Кана, котрий наказав військам лишитися позаду та дати йому самотужки перемогти виродка Азрамоора.
Руйнівник цивілізацій змахнув двома кулаками, закутими у сотні створінь пекла, але Щит Первенців витримав той тиск. Чергова енергетична хвиля пронеслася по схилах навкруги Серця. Армії інферноїдів сколихнулися, відступили від сил захисників, стягуючись до володаря у підтримку. 
По волі Творця Мінару Тен'Кан накопичив усю волю до перемоги та через клинок Меча Порядку направив срібний промінь, який розрізав на шматки аватар Азрамоора. Демонічні формотворення відштовхувалися, розсипалися на пил. Намагався архідемон випередити час та вцілілими кінцівками, рогами, щелепами бив, штовхав та кусав людину перед собою. Щит то все відражав та конвертував у енергію для Меча. Кожен удар Азрамоора робив Тен'Кана сильнішим.
Так тривало, поки архіворог не впав на спину… Зліпки демонічні розлетілися та сховалися навкруги поля бою, де їх вже добивали штурмові загони Тен'Кана. Молодий чоловік у священних посріблених обладунках зійшов на тіло Азрамоора. Його важкі магією сабайони не давали змогу демонові піднятися, і все сильніше втискали у суху закривавлену пекельну землю. 
Замахнувся Тен'Кан мечем, зібрався відрізати голову ворогові всього живого, як голос демонічний пролунав у голові:
— Стій, герою! Не вбивай мене! Давай укладемо договір!
— Який мені сенс з тобою домовлятися, коли я майже переміг тебе? — здивовано поцікавився воїн, опустивши до шиї Азрамоора меч Порядку.
— Як і твій Творець, — лунав далі у голові голос, — я здатен наділяти смертних створінь дарами магічними, котрі зроблять з тебе могутнього правителя. Збережи мені життя та дай зі своїми воїнами покинути ваш світ. Ми більше ніколи в нього не вторгнемося. 
— Мені потрібна присяга на крові, — вимовив Тен'Кан. — Створіння тобі подібні схильні до брехні. Що я отримаю за твоє життя, демоне? 
— Безсмертя, яким я наділяю своїх полководців, силою їхньою, хитрістю… Я віддам тобі частинку себе, щоб ти залишився задоволений. З цією силою ти з легкістю підкориш всі народи та всі землі… Якщо розумно ними користуватися.
— Присяга кров’ю, — не опускаючи меча, повторив воїн. — Твої слова — покинути мій світ назавжди та віддати частинку себе в обмін на своє життя.
— Клянусь, — вимовив архідемон у голос.
Тен'Кан зліз з потвори, срібним кинджалом уклали вони таємний пакт на душевному сувої один одного. І лише смерть одного із них зможе порушити це присягання. 
Архідемон Азрамоор та його орда покинули Ріденгеші-Оніхару назавжди, адже отримав воїн молодий безсмертя та гарантії запечатаного Серця. Попелище навколо з часом загоїлося, але про війну ніхто і ніколи не забував…
***
Початок. Пустота. Абсолютна. Темрява. Немає. Звуку. Немає. Буття.
З Великого Вічного силою Нескінченної енергії, що пронизує Час та Простір, сформувався Він. Не потребує Той імені, але нарікали його Первенці рас — Нетлінний розум. 
І існував він у обіймах Хаосу, посеред порожнечі Часу та Простору. Мета народження — сенс. Нетлінний розум, він же Вічний, уособлював мету всього та відображав постійне бажання Хаосу всьому формувати сенс. Поки у нескінченності існує Вічний, доти формується всьому сенс від його розуміння.
Минали Цикли та Етапи формації, після чого Вічний дійшов до точки усвідомлення єдиної думки, що стосується нематеріального та матеріального. Його мета — усвідомлювати сенс для Хаосу — стала першою і неповторною складовою переродження. Так народилися поміж Часу та Простору його первенці — Творці Первинних світів, що з часом галактиками найменуються. 
І безліч їх було, і кількість не вимірювалася у стандартному усвідомленні будь-якого розуму у межах Хаосу. І наче хвиля думки Творців понеслися від Нетлінного розуму по пустоті, наповнюючи Час та Простір матерією буття. Ентузіазм та винахідливість утворювали центри галактик, прагнення існувати — Менших творців, які закладали потім фундамент для майбутніх зоряних систем. 
Але серед нескінченної роботи Творців, окрім бажання продовжувати думку Нетлінного розуму, утворилися і перші емоції. І від того, якими були наділені емоціями Творці, окремими барвами та відмінностями наділялися їхні галактики. 
Основою для Всесвітоформування став Порядок — єдиний метод повного усвідомлення Хаосу. Нетлінний розум заохочував Творців, що прагнули до Порядку, наділяючи їх могутніми думами, священними лініями формування, завдяки чому Всесвіт вже менше нагадував вічне володіння Хаосу між Часом та Простором. Творці чорне полотно наділили фарбами різних відтінків та сенсів. 
Нетлінний розум, намагаючись упорядкувати хаотичне та неминуче, у вогні сліпому, сам того не розуміючи, породив повне уособлення Хаосу з аномально протилежними рисами розуміння. Так народився Сагкрон — Син Нетлінного розуму з амбіціями та намірами такими, що ніколи і не існували у межах пустоти. Він прагнув творити не тільки галактики та зорі, не тільки Первенців рас, не тільки стихію та буття, але і самим Хаосом то все наділяти. Так утворилася магія. 
І з того часу Сагкрон, що вічно бажає привернути до себе увагу Батька, немає спокою у Всесвіті, і триває вічний конфлікт Порядку та Магії. І з того часу розпочався Гнів Творців — війна між ними, що утримують право Порядку; та з Сагкроном — Дзеркалом альтернативності Хаосу. 
Лавітанія по «Формуванню Світу», «Спів по Нетлінному розуму». 
***
Для світу Мінару, Ріденгеші-Оніхари, після поразки Азрамоора мир тривав недовго. Імперія Тейґен, яку вів могутній та прославлений Імператор Тен'Кан з династії Ясокотунаво, вторглася до сусідів, порушивши пакти та договори. Від безчесної війни, від війни напівбога з правителями сусідніми клан за кланом пали на коліна, вступаючи у склад Тейґен. Розпочалася Епоха Війни за об’єднання. 
Розум мутнішав у володаря, демона частинка боролася з Імператором-воїном за його свідомість. Настали темні часи. Ще темніші за війну з Азрамоором за Серце Оніхари. Кров проливалася рікою. Надії тонули у темряві океану. Віра у волю зникала щоденно фрагмент за фрагментом. Відповіддю на агресивну інтеграцію сусідів став початок повстання Об’єднаних Визвольних Сил та Союзу вільних кланів. 
Нова війна і день темний наступили у Ріденгеші-Оніхара…