Тейку

Тейку

Алан чекав Домініку біля ресторану. Центральний район міста завжди здавався йому досить мальовничим. Тут високих будівель не було. Були лише невеликі ресторанчики, кондитерські, маленькі крамнички. Дороги лише в цьому районі були вимощені великою бруківкою, вздовж доріг були встановлені клумби та невеликі декоративні фонтани. Місце зустрічі обирала сама Домініка та Алану воно було не зовсім зрозумілим. Невже вона справді вирішила, що її запросили на побачення? Якщо це так, то на нього чекала дуже незручна розмова.

Але Домініка з'явилася, спізнившись всього на десять хвилин від призначеного часу. На дівчині була одягнена чорна коктейльна сукня, яка щільно облягала дівоче тіло. На мить Алан заціпенів, роздивляючись дівчину в незвичному вбранні. Її довге волосся було недбало зібране однією шпилькою. Довгі вії, акуратний нарис губ. Тут же він зазначив, що дівчина має досить розвинену мускулатуру, але при цьому мужикуватою вона зовсім не виглядала.

- Ви… ти… чудово виглядаєш! - сказав він, пропонуючи їй свій лікоть, щоб супроводити в зал.

- Дякую, - Домініка взяла його під руку.

Їх повели за столик. Принесли меню. Алану ніколи не подобалися такі заклади. Занадто багато пафосу. Люди за сусідніми столиками мали такий вигляд, наче купили тут усе, включаючи офіціанта, який їх обслуговував. Але Домініка, зважаючи на все, відчувала себе дуже затишно в подібній обстановці. Принаймні Алану так здалося. Вона поводилася дуже природно. Вибирала неспішно, ставила питання офіціанту з приводу вин, які б підійшли до вибраних страв. Алан почував себе не в своїй тарілці. І йому здавалося, що це бачив і розумів навіть офіціант, що він не на своєму місці. Коли з вибором страв було покінчено, і офіціант вийшов, Алан нарешті спокійно видихнув.

– Що? - підняла брову Домініка.

- Чому саме це місце? - Запитав Алан.

- Хочеш щось сховати - поклади на найвидніше місце, хочеш, щоб тебе не підслуховували - говори в натовпі, - відповіла дівчина, - моя мати одержима ідеєю видати мене заміж. І з недавніх пір мій дядько став її в цьому підтримувати. Тому будь-яка подоба побачення буде недоторканною. Наказ не наближатися до мене та мого обранця був відданий самим генералом. Тому в твоїх спостерігачів теж пов'язані руки.

- Ось як… - усміхнувся Ал, - треба було захопити квіти.

Офіціант приніс вино і поставив келихи на стіл.

- Твої очі, - порушив паузу Алан, що повисла, - незвичайний колір. Навіть для гетерохромії.

- Це в мене від батька, - Домініка ледь торкнулася губами вина.

- Гарно, - просто сказав Ал, - у тебе гарні очі.

- Дякую, - відповіла Домініка, без жодних шпильок.

У залі заграла тиха музика. Люди продовжували говорити про щось своє, не зважаючи один на одного. Домініка підвела погляд на Алана. Зараз вона була зовсім іншою, зовсім не була схожа на Андромеду.

- Ти хотів поговорити зі мною, - нарешті почала вона, - вважаю, раз ти все ж таки зважився, у тебе багато питань.

- Так, ти маєш рацію, - кивнув Ал, - раптом звалилося все, у що я вірив. І якщо раніше все було чітко і зрозуміло, зараз я розгублений. Не знаю, кому довіряти, чиїм словам вірити.

- І ти вирішив повірити мені?

- Поки що ти говорила переконливіше за всіх, - посміхнувся хлопець, - розкажи мені все. Я хочу зрозуміти, як улаштований цей світ.

- Однієї вечері нам не вистачить.

- Тоді я запрошу тебе ще раз, - несподівано навіть для себе промовив Алан, але слова його прозвучали дуже переконливо.

- Ну, ем ... Що ж, - забарилася Домініка, - напевно варто почати з Тейку. Загалом, що б ти там не чув про це, просто зрозумій, що все це було брехнею. Спочатку це була активна опозиція, яка дотримується позиції гуманізму. І у народі їх стали підтримувати. Коли вони спробували розібратися в тому, що насправді відбувається, очевидно, що люди Тейку докопалися до чогось дуже важливого, до того, що ніяк не можна було виносити на загальний огляд. Адже це могло підірвати авторитет партії еволюціоністів та самої корпорації. Тоді це і сталося.

– Терористичний акт 2118 року… – прошепотів Алан.

- Він самий. Тоді було підірвано одну з лабораторій корпорації Альтер. У вибуху звинуватили терористичне угруповання Тейку і безпосередньо Айзека Флінна, визнаного її одноосібним лідером. Офіційна версія, яку випустили «в народ» була така: Флінн, який очолював лабораторію, організував підрив у тому, щоб саботувати добру справу корпорації. Щоправда, ніхто так і не оприлюднив, чим саме займалися у тій лабораторії.

 - Моя мати, - Алан помітно зблід, - колись працювала з Айзеком Фліном. Але вона працювала над ліками.

- Ось як, - Домініка знову підняла келих з вином, - наскільки я знаю, у тій лабораторії не значився ніхто на прізвище Нортон. У будь-якому разі всіх собак спустили на Айзека та на його наближених. І далі Тейку почали називати не інакше як агресивним терористичним угрупованням. В принципі, це ти й так знаєш.

- А насправді?

- А насправді, це люди, які чинили опір геноциду, - Домініка прикусила губу, побачивши наближення офіціанта.

Той розставив тарілки на столі, ледь помітно вклонився та й пішов.