Справи сімейні

Айна та Арес обідали в кафетерії. День видався спокійним. Планових рейдів не планувалося, всі завдання було виконано вчасно. Еліот та Анжеліза проводили цей день у бібліотеці за вивченням чогось зрозумілого лише їм двом. Алан проходив тестування у новій капсулі під наглядом Клари. Залишалося просто чекати кінця робочого дня. Арес спостерігав за тим, як Айна з апетитом уплітає біфштекс, политий сирним соусом, і запиває всю цю справу соком. Коли справа стосувалася їжі, її взагалі важко було відволікти.

- Арес! – шум у кафетерії пронизав дитячий голосок.

Хлопець відвів погляд від Айни, яка від несподіванки випустила вилку з рук. Серед столиків неспішно котився інвалідний візок на повітряній подушці. Арес впізнав Еріку. Сьогодні на дівчинці була пишна лавандова сукня, а волосся було зібране на потилиці у вільний пучок, прикрашений бантом та стрічками. Вона направила свій візок до столика.

- Знову втекла від прислуги? – усміхнувся Арес.

- Ну з ними ж так нудно! - обурилася дівчинка, - до того ж, я так хотіла побачитись!

- Минулого разу сильно дісталося? - запитав хлопець.

- Зовсім ні! - жваво відповіла Еріка, - тато навіть не лаявся! І новий візок купив. Цей навіть кращий!

- Ось як, - Арес кивнув на Айну, яка поспішно витирала губи серветкою, - Еріка, познайомся, це моя колега, Айна. Вона теж працює з твоєю сестричкою.

Айна запитливо зиркнула на Ареса.

- Як чудово! - захопилася Еріка, - приємно познайомиться, Айно! Ви з Аресом зустрічаєтеся?

Айна густо почервоніла.

- О, ні, - заперечливо похитала вона головою, - ми ... друзі дитинства!

- Як добре! - сплеснула руками Еріка, - коли я виросту, я хочу, щоб ми з Арес одружилися!

- Ось як, - зніяковів трохи Арес, - маленька леді, невже я так припав тобі до душі?

- Звісно! Адже ви принц, Аресе! - захоплено дивилася на нього дівчинка.

- Тоді мені доведеться сподобатися ще й твоїм батькам, - ласкаво промовив Арес, - до речі, Еріка, я не бачив твою маму минулого разу. Вона сьогодні забере тебе чи ти знову з татом?

Погляд Еріки на секунду згас, але лише на мить.

- Розумієте, - сказала дівчинка, - моя мама, вона вчена! Разом з іншими вченими вона вирушила у подорож. І більше не повернулася. Я була тоді зовсім маленькою.

- Ох, мала, - Айна поклала їй руку на плече і обережно стиснула, - твоя мама ...

- Нічого, - сумно посміхнулася Еріка, - моя мама героїня! Так тато каже. І я так відчуваю. До того ж, у мене є сестричка Домі та тітка Сола.

Арес задумався про те, наскільки ця маленька дівчинка сильна і все розуміє. Вона скута хворобою, у неї немає мами. Але вона так щасливо посміхається, так позитивно мислить, намагається жити так, наче її нічого не обтяжує. Хлопець упіймав себе на думці, що захоплюється цією маленькою дівчинкою, її життєвою енергією. Поки він про це думав, Айна про щось з нею балакала, говорила про якісь стрічки, якісь шпильки. «Щось на дівчачому» - подумав Арес.

- Еріка! - до кафетерію увійшла Домініка.

- Сестричка Домі! - махнула їй дівчинка, - я тут!

- Це ця сестричка Домі?! – майже прошипіла Аресу Айна, - вона?!

- Ага, - усміхнувся Арес підступно.

Домініка підійшла, кивком привіталася з Аресом, Айною і опустилася навколішки перед коляскою Еріки. Арес в черговий раз відзначив, що поряд з дівчинкою, риси обличчя Андромеди ніби стають м'якшими. Коли вона розмовляла з Ерікою, голос її був добрим, ніжним, а погляд настільки лагідним, що необережно можна було закохатися. Еріка робила Домініку Грейрод м'якою, жіночною. Але, по обличчю Айни, Арес бачив, що її це аж ніяк не вразило. Домініка люто дратувала дівчину і ці метаморфози її не зачіпали.

- Нам треба йти, Еріко, - сказала Домініка, - сьогодні я відвезу тебе додому раніше. Твоя няня вже сива від твоїх витівок, тож татові сьогодні краще на очі не попадатися.

- Ой, - винувато посміхнулася Еріка, - ну, вииибааач!..

- А я що? - Домініка піднялася з колін, - це ти не мені тут очами кліпай. Гаразд, прощайся.

- Бувай, Арес! До зустрічі, Айна! - помахала їм дівчинка, - ще побачимося!

— Що це тут за збори? - до столика підійшов Алан, - я щось важливе пропустив?

- Нічого! – різко заперечила Айна, – всі вже розходяться.

І знову ж таки Арес зазначив, що для Домініки цей випад не залишився непоміченим. Вона глянула на Айну з-під напівопущених вій, але нічого не сказала. Знову ж таки, кивком вона з усіма попрощалася, і разом з Ерікою попрямувала до виходу.

- Зачекайте, полковнику! - несподівано для всіх, зупинив її Алан.

Він покликав її так голосно, що затихла вся кав'ярня. Всі присутні перервали свою трапезу і з цікавістю дивилися на них. Андромеда обернулася і запитливо подивилася на нього. Алан зробив кілька кроків їй на зустріч.

- Домініка, - сказав він впевнено і чітко, дивлячись їй у вічі, - я хотів би зустрітися з вами. В неробочий час.