Тінь Альтер-світу

- Дідько! Кого-кого, а от тебе я тут не сподівався побачити! - Шин Ріковскі стояв у порозі свого будинку і приголомшено дивився на Алана.

Ріковськи був старим другом батька. Русе волосся, вже торкнуте сивиною, зелені очі, широкі брови. Незграбні риси обличчя, потужні вилиці і злегка випираюча щелепа. Шин нагадував Алану звіролюда у реальному світі. Він був високим, громіздким, щоправда, вже у віці з великим ведмежим черевом. Типовий дядько, який періодично заходив у гості, відвішував похабні жарти пошепки перед дітьми, щоб ті посміялися, коли батьки осудливо свердлили його поглядом. Постійно запитував Айну, чи та вийде заміж за Алана, мило розмовляв з її бабусею і хвалив куховарство матері. Алан завжди мав добрі стосунки з Шином, скільки він себе пам'ятав, Шин завжди покривав його, коли той десь косячив і допомагав замітати сліди підліткових «злочинів». Деякий час після смерті Сіон, Шин доглядав Алана. Але його марні спроби примирити їх із батьком тільки відвернули Алана, той віддалився.

Шин Ріковскі займався створенням капсул повного занурення. Він очолював майстерню контролю якості. Перевіряв усі капсули перед їх виходом у світ. Але це ще не все. У підвалі у Шина зберігалося три перепрошити капсули, які він зібрав зі списаних деталей. Вхід в Альтер-світ через ці капсули дозволяв деякий час приховувати свою присутність на сервері, система не могла засікти ID гравця. Це була друга причина, через яку Алан перестав спілкуватися з Шином. Адже приховування свого входу до системи було жорстким порушенням правил. І такі послуги могли знадобитися явно не найчеснішим і найправильнішим громадянам. Але Ал вважав за краще закриті на це очі на згадку про минуле. І ось зараз він стояв на порозі будинку Шина з винним виглядом.

- Впустиш чи одразу повертатись у машину? – спитав він тихо.

- Тцц ... - Шин почухав потилицю, на секунду задумався, але все ж таки пропустив Ала в будинок, - ну, проходь вже. Сусіди вже почали у вікна виглядати.

Будинок Шина виглядав як типовий будинок холостяка. Проста обстановка, тільки необхідні меблі, нікого зайвого декору, запорошені полиці, немитий посуд у раковині на кухні. І великий бар із безліччю відкритих та випитих наполовину пляшок. Найнята покоївка приходила раз на тиждень. Алан знав це ще змалку. Як і про те, що Шин був уславленим бабником, який не затримувався в жодних стосунках надовго.

- Ну, і чого прийшов? Невже набрався таки сміливості та нахабства, щоб заарештувати мене, Ал? - запитав Шин, впавши в крісло і жестом запрошуючи Алана сісти на диван.

- Ні, - похитав головою Ал, - хочу попросити про позику.

- Позику?

- Хочу скористатися однією з твоїх капсул, - майже пошепки сказав Ал.

Шин здивовано підняв брову.

- Тобі потрібен тіньовий вхід до Альтер-світу?

Алан ствердно кивнув головою. Шин все ще дивився на нього здивовано. Здавалося, він шукає каверзу, думає, чи варто.

- Я заплачу! - несподівано сам для себе випалив Ал, - скільки скажеш!

- Малий, ти чого? Дахом поїхав на своїй цій роботі? - скривився Шин, - що за відчайдушний погляд? Що це за паніка?

- Важко пояснити, - опустив голову Ал, - точніше, я ще сам не до кінця розумію. Але мені дуже потрібно туди. І так, щоб ніхто не дізнався.

- Йди за мною.

Шин підвівся з крісла і повів Алана до підвалу. Там він підготував йому капсулу. Ал застиг перед нею. Кілька секунд він стояв перед капсулою, Шин зауважив, як ледь помітно в того тремтять руки. Ал зробив над собою зусилля і все ж ліг. Шин накрив його скляним куполом та підключив до сервера. Ал відключився від реала.

- Значить, ти все ж таки знайшов те, що варте твоєї уваги, - посміхнувся Ріковськи.

Одного разу він запитав Алу: навіщо той пішов у загін чистильників? І Алан дав йому невиразну, змазану відповідь про те, що все це в ім'я великої мети. Шин розумів, що все це було зроблено на зло батькові, просто щоб досадити йому, довести, що той був не правий. Тим не менш, Алан звинувачував його в смерті матері. Адже якби батько не саботував роботу лабораторії, якби не намагався йти проти корпорації, нічого не сталося б. І все ж, Шин вірив у те, що одного разу у Алана все ж таки з'явиться чітка мета. У нього з'явиться те, що він готовий захищати. І здається, зараз у нього нарешті з'явилося щось, що стало важливішим і сильнішим за образу на батька.

***

Алан розплющив очі. Він був у крайньому місці респауна, в кімнаті заїжджого двору, де завжди зупинявся і розважався з Марцією. Він перемахнув через вікно і вийшов у місто. Якийсь час він блукав вулицями, спостерігав за народом. Оцифровані тут не турбувалися ні про що. Прокачували навички поступово, хтось вибирав собі вузьку спеціальність, вкладав у її розвиток усі ресурси. Хтось прокачував скіли. Чи то атаки чи зцілююча магія, в прокачування потрібно було вкласти багато часу та сил. Майже як розвиток навичок у реальному світі. Ось тільки в Альтер-світі все залежало від твоєї завзятості, від витраченого на розвиток часу енергії, у цьому плані, всі в Альтер-світі були рівні у своїх можливостях. З реалі завзяті завжди поступалися завзятим і талановитим. Адже завжди було так. Талановиті  були на півкроку попереду. Якщо ти тільки завзятий і старанний, ти завжди будеш позаду того, кому, крім старань і завзятості, дістався талант. Альтер-світ усіх зрівняв. Тут талантів не було. Тут була схильність. І якщо ти вчасно це розумів, ти міг досягти успіху.