Алан вийшов із капсули в холодному поту. Він сам ще не до кінця розумів, що саме викликало у ньому стільки емоцій. Це одразу ж побачила Айна, вона та Арес уже були на ногах. Вони спробували гукнути Алана, але він, мов у маренні, підвівся і попрямував до капсули Еліота. Той тільки розплющив очі, як Алан різко схопив його за комір і потяг на себе.
- Сіріусе! - закричав Арес, - ти що твориш?!
- Справді, Сіріусе, - посміхнувся Еліот, - що ти твориш?
- Алан, відпусти його! - закричала Айна, - що на тебе знайшло?!
Алан замахнувся, щоб ударити Еліота. Але в ту ж мить, до його горла був приставлений бойовий ніж. Айна верескнула, Арес схопився за свій ніж. Анжеліза спокійно дивилася в очі Алану, притиснувши лезо до його шиї.
- Прибери від нього руки, - ніби змія, прошипіла вона, зовсім не змінившись в обличчі.
Анжеліза була незвичайною дівчиною. Усі чистильники проходили повноцінну військову підготовку, навчалися рукопашному бою, стрільбі, розвідці. Але Анжеліза мала виняткову реакцію і швидкість. З усієї команди вона єдина мала досконалі навички найманої вбивці. Безшумна, невагома, невидима, безжальна. Ніхто навіть ловити не встиг жодного руху, перш ніж вона приставила ніж до шиї Алана. Лезо натиснуло на шкіру трохи сильніше, злегка її подряпав.
- Анжелізо! - верещала Айна, - припини!
– Ну! – вичікувально повторила Анж.
- Що тут відбувається?! - двері ривком відчинила Андромеда, позаду неї йшла Клара.
Анж метнула в неї спопелюючий погляд. Але відразу охолонула і прибрала ніж. Алан відпустив Еліота.
- Що за цирк ви тут влаштували? - Андромеда пройшла поглядом по кожному, - лейтенант!
Алан смикнувся.
- Поясніть! - зажадала дівчина.
Ал мовчав. Йому не було чого їй сказати. Андромеда закотила очі, але одразу на її комунікатор прийшло оповіщення. Вона прослухала його і на її обличчі відбилося замішання. Вона глянула на Алана, ковзнула поглядом по Еліоту і Анж.
- Вас викликають до головнокомандувача, лейтенанте, - сказала вона сухо, - а ви двоє супроводите його. Негайно.
– Слухаюсь! – в один голос відповіли Анж та Ел.
Разом із Аланом вони залишили капсульну лабораторію. Відразу ж за ними, отримавши ще одне сповіщення, пішла Андромеда. Арес і Айна спробували піти за Аланом, але вже поверхом вище їх зупинила охорона.
Штаб було влаштовано своєрідно. Візуально це була величезна будівля з бетону та скла, одна з найвищих будівель у місті, на 20 поверхів. Відколи питання з перенаселенням було вирішено шляхом оцифрування, потреба в хмарочосах відпала. Натомість будували елітні райони з приватними будинками на 2 поверхи та звичайні житлові райони, з будинками на 12 поверхів. Зараз робота була зосереджена на створення досить глибоких підвалів під кожним будинком, для зберігання капсул повного занурення. Але штаб сил оборони був зовсім іншою справою. Перший і другий поверх вважалися тут гостьовими. Мармурові підлоги, сходи, поручні, бордові килими. На першому поверсі розташовувався широкий просторий хол, громіздкі мармурові сходи на другий поверх. На першому поверсі був кафетерій для всіх працівників, на другому поверсі кафетерій був тільки для вищого керівництва. Також на другому поверсі знаходилися кабінети та переговорні зали, гостьові кімнати. З третього до 10 розташовувався адміністративний корпус. Тут же була і бібліотека, вона займала 4 поверхи. З 10 до 15 були поверхи для солдатів. Тут були капсульні лабораторії, медпункти, тренувальні зали. З 15 по 18 поверх територія належала чистильникам, 19 поверх призначався для офіцерів та керівників. А ось 20 поверх повністю належав генералу Грейрод. І логічно, що на верхні поверхи без перепусток не пускали.
Арес та Айна деякий час постояли в коридорі перед дверима. Але вирішили, що це дурна ідея. Арес запропонував дочекатися Алана у кафетерії. Айна погодилася. У кафетерії, як завжди, було гамірно. Арес обрав центральний столик. Коли ти сидиш у центрі, ніхто навіть не спробує тебе підслухати. Ну, про що може говорити людина, яка сидить у самому центрі зали? Айна взяла собі пару динних булочок з автомата та полуничний сік. Коли був Алан, вона завжди брала салат та яблучний сік. Але поруч із Аресом їй не потрібно було здаватися ідеальною. Аресу це одночасно й подобалося, і ні.
- Мені вона не подобається, - сказала Айна різко, відкушуючи свою булочку.
- Ти про Андромеду?
- А про кого ж ще! - невдоволено бурчала дівчина, - вона така!.. Така!..
- Бездоганна? – посміхнувся Арес.
- Так! - випалила дівчина і відразу схаменулась, - ні! Так, вона виглядає бездоганно. Вся така не така!
- Така не така?
- Ну, це її біле волосся. Я впевнена, що воно в неї до колін, якщо розпустити! І ці її очі. Лінза?! І звання полковника! А виглядає трохи старше за нас. Створила собі образ туманної загадкової особистості! А насправді… жорстока, холодна, безсердечна та самотня! Все, що вона має – це її робота!
- Це ти як зрозуміла? - обережно поцікавився Арес, - ти бачила її всього кілька разів. І не спілкувалася з нею до ладу. А такі гучні висновки зробила.
- Нас вчили швидко аналізувати людину, чи забув? – пирхнула Айна.