Ліквідатор

У білій лабораторії стояло п'ять капсул. Одна належала Алану. Інші – його команді. Інші досі були занурені. Праворуч від Ала лежала Айна Гесте, позивний - Мала ведмедиця. Дівчина з оксамитовою, смаглявою шкірою, густим каштановим волоссям до плечей і великими очима кольору молочного шоколаду. Алан постійно запитував себе, що така тендітна дівчина забула серед них, чистильників. Айна була дуже доброю, чуйною, завжди вміла підтримати бойовий дух команди. В Альтер-світі її расою були люди, а клас - жрець, в паті вона була цілителем і досить вмілим.

Ліворуч від Алана знаходилася капсула Ареса Форда з позивним Водолій. Арес був хлопцем величезним, майже під два метри на зріст, широким у плечах, щоправда, цей велетень мав дуже гарні й добрі очі кольору сонячного меду, чим він особливо виділявся. Його раса в Альтер-світі – звіролюд-ведмідь, а клас – паладин. Арес та Алан познайомилися ще в школі, проходили навчання та службу разом. Тому їх часто називали ідеальними напарниками, які як у реалі, так і в Альтер-світі розуміли одне одного без слів, ніби читали один одного.

Навпроти, знаходили капсули Еліота та Анжелізи Шан. Ця дивна парочка трималася особняком, незважаючи на те, що з рештою членів групи вони були знайомі ще з навчань. Ел і Анж були зведеними братом та сестрою. Це одразу впадало у вічі, бо вони були кардинально різними не лише зовні, а й у своїй поведінці. Еліот – високий, світловолосий юнак із сірими очима, чиї манери видавали в ньому аристократа з перших секунд спілкування. Він був розважливий, приймав рішення швидко, не чекаючи на підказки. Завжди був ввічливий і міг підтримати будь-яку розмову. Загалом ідеальний син, який виправдовує усі очікування свого батька. Що стосується Анж, у неї було вогненно-руде, кучеряве волосся, в натовпі її завжди легко було помітити завдяки пишній шевелюрі. Зелені очі, бліда шкіра і розсип веснянок на обличчі. Анжеліза здавалася флегматичною, небалакучою і зовсім не доброзичливою. Мало до чого виявляла інтерес, не вступала в діалог, поки до неї не звернуться безпосередньо, іноді вона здавалася байдужою лялькою. Але, незважаючи на це, вона була дуже прив'язана до Еліота, тільки поряд з ним вона оживала, наче вмикалася в це життя. В Альтер-світі ці двоє обрали расу стихійних ельфів, клас Еліота – маг, клас Анжелізи – воїн.

- А ось і наша спляча красуня прийшла до тями, - Алана відволік голос.

Посеред лабораторії, відштовхуючи ногою в одній панчосі від столу, на офісному стільці крутилася жінка у білому халаті.

- Ну нарешті, - розвівши руки вбік, вона ще раз відштовхнулася ногою від столу, змусивши стілець обертатися, - уявляєш, як мені тут нудно!?

- Не уявляю, - посміхнувся Ал, - не пробувала займатися чимось корисним?

- Бач ти який, - жінка по-дитячому надула губи, - найрозумніший, так? Ти в курсі, що хоч ти сьогодні і раніше за всіх вийшов, але до цього тебе не було три доби! Ти чим займався, чорт?!

– Працював.

- Ти три дні не залишав Альтер-світ, а позначки поставив лише на сім NPC. До того ж, на п'ять з яких позначки ти поставив рівно перед виходом.

- Я працював з останніх сил, - уїдливо повторив Алан.

- Так і запишемо, "прогулював планові збори, прикриваючись роботою", - жінка підкотилася на стільці до його капсули, - Мала ведмедиця хвилювалася.

- Так я в курсі. Я прочитав усі її 48 повідомлень.

- Не бережеш ти дівоче серце.

Клара Вільчинськи була медиком-доглядачем групи Алана. Альтер-медики, так їх ще називали. Медпрацівники, які присвячують себе тому, щоб підтримувати тіло людини в нормі, доки той не ухвалить рішення вийти в реал. Кожна група чистильників мала свого альтер-медика. Ще сотні таких же, як вона, працювали в підземних бункерах, підтримуючи всіх оцифрованих. Один альтер-медики був здатний разом контролювати процеси тисячі людей. А ось найняти таку людину в особисте користування було майже неможливо. Тому, свавільно йти з Альтер-світу в реал могли тільки персонажі-віпки, ті самі платні акаунти. Щоправда, навіть на них не виробили особистого альтер-медика, такі люди були на вагу золота. Тому для чинуш було створено окремі зали занурення з черговим альтер-медиком.

Клара була жінкою 37 років, виглядала молодо та розкішно. У неї було густе каштанове волосся до лопаток, гоструваті риси обличчя, що видають у ній злегка уїдливу натуру. У Клари були карі очі і три крихітні родимки під лівим оком, пухкі губи. Крім того, вона виділялася чудовою статурою, якою не кожна модель могла похвалитися. Довгі ноги, вузька талія, пишні груди, красиво виділені ключиці. Клара знала, що гарна і завжди підкреслювала це своїм вбранням. Вона завжди носила спідниці вище коліна, декольтовані блузи, а сорочки ніколи не застібала на два верхні гудзики. Завжди у панчохах та у взутті на підборах. А завершальним штрихом образу був її білий медичний халат, завжди ідеально відпрасований і сліпучо чистий. Так, Клара Вільчинськи була гарна.

- Щось цікаве сталося за ці три дні? - запитав Ал.

- Як сказати, - задумливо промовила Клара, - знову було проведено позапланове засідання парламенту. Партія гуманістів насідає, як завжди. Вимагають переглянути нововведені закони щодо злочинців, які відбувають покарання до Карагару. Як завжди, вимагають від еволюціоністів скасування проекту ліквідації.

- Засідання, як завжди, було закритим, чи не так?

Клара кивнула головою.

- Глава вважає, що громадськість ще не готова раціонально ухвалити проект «Ліквідації», не всі люди зможуть його зрозуміти та осмислити. Якщо висвітлити всі подробиці реалізації проекту, можуть розпочатись протести. А хіба це комусь зараз потрібне?