Розділ 10. Твій голос у новій тиші

Між ними більше не було цієї дивної дистанції, якою вони так довго відділялися один від одного. Здавалося, кожен крок, кожне слово, яке вони вимовляли, ставало частиною того нового світу, в який вони увійшли, немов двоє людей, які знайшли своє місце в житті, навіть не сподіваючись на це. Іві вже не відчувала того страху, який часто охоплював її раніше, коли вона була поруч з Майзлом. Тепер його присутність була природною, вона не викликала тривоги чи сумнівів, і це було те, чого їй завжди не вистачало — спокій, який не пов’язаний із тим, що відбувається навколо.

Вони сиділи на дивані, відпочиваючи після довгого дня. В кімнаті було тихо, і лише тихий звук годинника на стіні нагадував про плин часу. Іві знову повернулася до нього поглядом. Вона вперше за довгий час помітила, скільки в ньому стало тепла, скільки м’якості в його рисах. Це не була просто зміна зовнішності — це був зміст, який тепер проникав у його жести, у його погляд. Щось змінилося в його ставленні, у тому, як він дивився на неї, і Іві відчувала, що цей погляд був тепер абсолютно іншим.

“Майзл,” — промовила вона, і її голос здавався дивно спокійним, навіть для неї самої. Вона ніколи раніше не говорила так із ним, без страху і напруги в голосі.

“Що ти хочеш сказати?” — він повернувся до неї, і його обличчя виражало таку увагу, що Іві стало знову легко. Ніби не було всіх тих непорозумінь і болю, які вони пройшли.

“Я думаю… я думаю, що ми нарешті змогли віднайти правильний момент,” — вона зробила паузу, намагаючись знайти слова, що б вони не звучали надто вразливо або слабко. Але жоден із цих страхів не з’явився у її думках. Вона була тут, з ним, і це було важливо.

“І що ти маєш на увазі?” — Майзл запитав її, його голос був спокійним, але в ньому звучала невелика нотка зацікавленості, ніби він хотів зрозуміти, чи справді все так, як вона каже.

“Я маю на увазі, що нам більше не потрібно боятися,” — Іві не могла не здивуватися сама собі. Вона відчувала таку ясність у своїх словах, що їй не хотілося зупинятися. “Ми більше не маємо триматися за старі образи або сумніви. Я думаю, що я нарешті розумію, чому ми з тобою маємо бути разом.”

Він мовчав, і Іві не знала, що саме Майзл зараз відчуває, але їй було важливо, що вони говорять про це. Що їхні думки і почуття не залишаються прихованими.

“Я теж так думаю,” — Майзл відповів, і його голос став ще теплішим. Він наблизився до неї, так близько, що її серце почало битися швидше. “Ми нарешті готові… Я готовий, Іві.”

Ці слова, ці прості, але такі важливі слова, були для Іві тим, чого вона так довго чекала. І хоча вона не знала, що принесе майбутнє, вона зрозуміла, що зараз, у цей момент, вони були разом, і це мало значення більше, ніж будь-які плани чи сумніви.

Майзл нахилився, щоб поцілувати її, і Іві відчула, як тепло його губ передається їй у серце. Цей поцілунок був не просто актом пристрасті — це був знак того, що вони більше не будуть ховатися від своїх почуттів, більше не будуть тримати одне одного на відстані. Вони нарешті відкрили один одному свої серця, і це було справжнім кроком до того, щоб бути разом.

Тим часом, в кімнаті знову стало тихо. Тиша вже не була між ними, і це було те, що Іві цінувала найбільше. Тиша була тепер лише для того, щоб дозволити їм почуватися разом, без зайвих слів. Їхня близькість була тепер такою природною, як повітря, яким вони дихали.

“Іві,” — Майзл знову заговорив після кількох хвилин мовчання, і його голос тепер був ще ніжнішим. “Я знаю, що це тільки початок. Ми обидва пройшли через багато труднощів, і я не обіцяю, що буде легко. Але я знаю, що якщо ми будемо разом, ми все зможемо.”

Іві вдихнула глибоко. Вона почала відчувати, що це не просто слова. Це було не те, що він говорив — це було те, що він робив. Він показав їй свої наміри, свої почуття, і зараз, в цю мить, вона знала, що він був готовий бути поряд.

“Я готова, Майзл. Я готова бути з тобою. І я знаю, що все буде добре, якщо ми будемо разом,” — відповіла вона, і це було таким простим, але таким важливим для обох. Вони більше не боялися.

Тиха ніч не принесла їм страху, не принесла їм сумнівів. Вона принесла тільки спокій і впевненість, що вони мають разом пройти цей шлях. І хоч що б не сталося, вони були разом, і цього було достатньо.