Очищення
Розділ сороковий
– Ось, Керолайн, наша нова оселя, – промовив Генріх, ставлячи на підлогу важкі валізи, – оглянь інші кімнати.
– Гаразд, – усміхнулася дівчина.
Містер Девідсон сів у крісло і замислився про їхню подальшу долю. Через кілька хвилин місіс Девідсон повернулася до чоловіка. Присівши біля нього навколішки, Керолайн лагідно взяла його руки і промовила:
– Генріху, вона чудова. Де ти взяв гроші?
– Заробив важкою працею.
– Але ж ти був звичайним адміністратором. Хоч і в прибутковому борделі.
– Люба, я знав безліч таємниць Лоуренса, за які й отримував додаткові кошти.
– Ти що, шантажував його?
– О, ні. Якби я наважився на таке – був би зараз на цвинтарі.
– Тоді як?
– Я просто забував деякі моменти життя старого збоченця. І не розповідав про них, навіть якби хтось запитав. Та ніхто не питав. Зрештою, це було потрібно тільки для Лоуренса. Для його безпеки і незаплямованості перед законом. Та це вже позаду і не має значення.
– А що ж має значення?
– Те, що ми з тобою живемо власним життям і ніякі Гріни, Лоуренси, Вілкінсони, Бермінгени, Мітчелли, Гарріси та їм подібні не заважають нашому щастю.
– Я кохаю тебе, любий.
– Знаю, Керолайн. Я теж тебе кохаю.
– Я знаю.
Відредаговано: 28.01.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
