Розділ тридцять восьмий

Керівник міського відділку поліції містер Річард Хаунд недовго тішився своїм новим блискучим орденом та премією, яку одразу ж витратив на дівчат і алкоголь. Через кілька днів після страти містера Гарріса до будинку місцевого очільника правоохоронців увірвалися його підлеглі. Вибивши двері, полісмени застали Хаунда, коли той був зверху на одній із працівниць борделю «Прінцес­-оф-­зе-­найт». Побачивши спрямовані на нього револьвери, Річард зіскочив з повії і підняв руки догори, поставши перед представниками виконавчої влади, в чому мати народила.

Тієї ж ночі містерові Хаунду було пред’явлено підозру щодо його можливої причетності до корупційних злочинів, пов’язаних зі злочинними діяннями містерів Вілкінсона і Лоуренса, вину яких повністю доведено у судовому порядку. На здивування Річарда, ініціатором його арешту був ніхто інший, як Ентоні. Інспектор, якого він ніколи не сприймав належним чином і на якого завжди звалював усі справи. А тепер Хаунд сподівався, що Кроуел не знайде доказів при обшуку. Та Ентоні був професіоналом. Дослідивши всі кутки оселі керівника, інспектор помітив на підлозі під ліжком дивну річ – одна з дошок була явно пошкоджена. При більш детальному обстеженні Ентоні зрозумів, що виявив сховок. Там знаходились усі необхідні речові докази для того, щоб Хаунда можна було засудити. Навіть більше, ніж потрібно: окрім величезної кількості грошей і чорної бухгалтерії було знайдено певні фотокартки еротичного змісту з малолітніми дівчатами зі злощасного борделю «Прінцес­-оф­-зе-­найт» та кілька згортків білого порошку, дуже схожого на кокаїн. Навіть при найліпших умовах Річарда чекали кілька десятків років на каторзі. Та йому не пощастило. Через три тижні після суду колишнього керівника міського відділку поліції було страчено тим же способом, що й містера Гарріса. Але почестей містерові Хаунду не дісталося.

Святе місце порожнім не буває, і на посаду керівника місцевих правоохоронців швидко призначили людину з управління. Цього разу дійсно досвідченого і компетентного фахівця.

Щодо інспектора Ентоні Кроуела, то йому було присвоєне чергове спеціальне звання, а також його нагородили медаллю, перевели на посаду старшого інспектора і підвищили оклад удвічі. Та в житті Ентоні це зовсім нічого не змінювало. Він, як і завжди, повністю віддавався роботі й ставив службу в пріоритет перед власними інтересами. Це був справжній професіонал та взірець для наслідування. Ідеальний образ правоохоронця.