7 серпня

Поснідали. Вийшли до моря. Вода холодна, майже ніхто не купається. Андрійко покликав мене покатати його на колесі по воді. Пішли в морську воду, вода ще не дійшла вище колін, як Андрійко захотів вернутись назад, бо дуже холодна, як для літа, вода. Місцеві рибаки тягають при березі сіті, ловлять в основному бичків, по довжині вони біля 15 см, потрапляють поодиноко карасі та тарані трохи більшого розміру. За кожним витягуванням сітей збігаються, сходяться курортники дивитись, що то таке і як воно виглядає. Місцевий риболовець пояснює, що так до берега риба прибуває не часто. Тепер підплила з моря свіжа вода і сірководень, яким повне на глибинах Чорне море, "притиснув" рибу до берега.

Перед обідом приїжджав В.О. привіз таблетки "Супрастин" для Андрійкових прищів (2 рази в день по 0,5 таблеточки). Подібно на те, що їх у нього стає ще більше. Каже, що його жінка радилась ще із якоюсь медичкою і висновок: не бажано мочитися (тобто, розумію, купатися в морі) і загаряти, можна лиш до 9:00 ранку і після 6:00 вечора (біля 8:00 приходимо із сніданку, а в 7:00 вечора вже вечеря). Так навіщо ми приїхали сюди, щоб остерігатись води та сонця? Дивна в такому разі санаторно-курортна поїздка. Минулого року у цей час Андрійко був на відпочинку в цій області і все було без усіляких проблематичних прищів.

До обіду і після обіду син спав, сукупно 4,5 год. Після підвечірку пішли майже на дві години на пляж. Будували фортецю із піску, яку ще до вечора море змиє.

Місяць на дворі великий, жовтий, повний. Мабуть, приплив холодної, у жарку погоду, морської води пов'язаний саме із ним. Морська вода має у собі солі, важча прісної, і як все, що підвладне цьому для чогось потрібному супутнику Землі, тягнеться, пливе йому на зустріч.

Мабуть планети та інші космічні об'єкти впливають одне на одного так само, за таким самим ще не вивченим законом, як і люди. Великі люди захоплюють інших своєрідним магнетизмом власної особи через що менші об'єкти-суб'єкти, які з добровільних чи не з добровільних причин попали під вплив великих людей (у величі мається найперше на увазі велич духу) і саме "менші" люди тягнуться до контакту безпосереднього із більшим - хочуть злитись з ним, зрівнятись із ним, поговорити душа в душу на рівних. Але великі люди не підпускають до себе менших - інакше вони перестануть бути великими людьми і не підпускають саме тому, що є великими. Чи все що є більшим і хоче залишатися більшим мусить меншого тримати на дистанції?

Земля перебуваючи в магнетизмі Сонця тягнеться до нього, але саме Сонце відштовхує її. Місяць перебуває у магнетизмі Землі, але не зважаючи, і зважаючи, на те, що Місяць тягнеться до неї вона, Земля, відштовхує його. Дивна взаємозалежність, у цьому Божому світі, більшого і меншого. Чи не так?

Роздумуючи над оцим усім, мені видається досить правдивим Біблійний вислів - не сотвори собі кумира. Не сотвори, значить не попадай у магнетичну залежність - бо в іншому випадку ти ніколи не зможеш стати "Сонцем", бо ти сам собі вибереш роль вічного супутника якоїсь "планети" або роль вічної планети у системі якоїсь "зірки".

Та це не значить, що потрібно відкидати Господа Бога, як найвищого "ідола та кумира". Глибоко помиляється той, хто так робить, бо Бог - це саме Життя, це саме Джерело Життя вище якого людині не стати, вище якого для людини немає нічого!