4 серпня

О половині сьомої підйом, вірніше самопідйом, бо тут таке враження, що ніхто нікого не контролює спиш ти чи не спиш, де ти в будинку чи на морі, прийдеш у столову їсти чи ні - тут здається також нікого нічого взаємно не хвилює. Обов'язки одних, послуги санаторію - дати постіль та ключ від «стріхи над головою» і вчасно приготувати їсти. Обов'язки інших - море, сонце, повітря і ще раз море...

Урежимлює людей саме столова. Запізнишся - залишишся голодним. Після підйому за сорок метрів від будинку вмивальники під відкритим небом і за сімдесят метрів загальний туалет.

Перев'язочка Андрійкові і до столової на сніданок. Годують добре.

З дев'ятої до половини дванадцятої були на пляжі: вода, сонце, пісок.

Після обіду поїхали в Очаків купили іграшки, машинки для Андрійка та Віталіка і надувний круг для Андрійка. Потім ще півтори години пляжу. Далі передвечеря в столові у вигляді кави з печеням. Бачу, що в сина шкіра трохи почервоніла і вже по цій причині не пішли на пляж. Помилися під душем. Повечеряли і пішли гуляти понад обривистим глиняним берегом. Сонце зайшло.

Очікував, коли повернулись, на нас Вадим Освальдович з дружиною та, здається, родичами. Поцікавились як ми тут себе почуваємо, обдарували персиками і поїхали.

Відкрив вікно. Постелив. Андрійко заснув. Я ще пишу. Занадто голосно гупає дискотека. Недалеко під вікнами регоче молодь. Нарешті повсюдно відключилося світло. Якийсь балагур грізним голосом закомандував на дворі в темноті: "Все позакрівалі рти! Я сказал все рти позакрівалі!" Дівки замовкли, але де там щоби на довго. Одна чується каже: "Я за три неділі тут як монахиня" - не важко здогадатися на що вона скаржиться, хоча хлопців петеушного віку тут також доволі.

Хоч вікно відчинено спати не можливо у такій духоті. Пригадалось, що бачили з Андрійком на прогулці маленького жвавого вужика, абсолютна поведінка старого вужа, той самий інстинкт самозбереження, ідентична поведінка, ідентичне призначення. Також спостерігали як три рибаки ловили рибу: жінка і чоловік з хорошими, дорогими, "випущеними" фірмою вудками, а між ними чоловік з саморобною вудкою-кривулягою, вудлище якого зроблено з першого ліпшого прута. І що цікавим для нас виявилось: у жінки взагалі не клює, дуже слабо клює у того, хто теж має хорошу вудку і… досить добре клює у того "нікудишного" рибалки ("нікудишного" вжито по причині його некрасивої вудки). От що значить добра вдача. Вдача - це та сопілка на якій грає хтось вищий через конкретну особу по причині придатності інструменту до рук та бажань майстра. А може ми спостерігали момент підвищення гіршого для того щоб принизити красиве, яке стало гордим та самозарозумілим.