2 серпня 1998 року, Божого.

Зранку довлаштовував свої подорожні справи. Пакував картини для Вадима Освальдовича Альбертіна. Впорядковував вмістимість етюдника. Ходив додому за збірочками моїх екслібрисів, надрукованих паном Маріо в сонячній Італії, для того, щоб взяти їх у дорогу і подарувати шановному пану Вадиму. По дорозі зустрів тата, вираз його обличчя був змордованим, очі впалі на висохлому від надмірностей обличчі, не шанував він себе і не шанує, на своїх 56 виглядає на цілих 76: горілка, тютюн, а також непомірні нерви, але, як не парадоксально, сам свідчить, що ніколи в житті по серйозному не слабував. Могли б ми жити тепер разом, проте його моральна опущеність та свідома самодеградація, яка марнує і йому, і оточуючим здоров'я, не дозволяє мені повертатись до спільного проживання.

— Здоров Василю. Тесть є вдома?

- Був, він корову пас.

- Ти не знаєш чи бар відкритий? Хотьбим дітям цукорків купив.

- Я не знаю чи бар відкритий, - розійшлись, у своїх напрямках. 

Вдома Люба і мама Зеня доскладували сумку з їжею та одежею. Пообідали. Поцілували Віталіка і в дорогу. Тато-тесть ніс сумку до автобусної. На автобусну вийшла мама Стефа. Зупиняв попутні машини, не виявляли охоти зупинятись, один чоловік зупинився, але умістити десь пакунок з малюнками, так щоб він не пом’явся, не виявилось можливим і машина з моїм побажанням "Щасливої дороги!" від'їхала без нас. Але, нарешті, показався із-за верби біля магазину автобус і я побачивши його щиро сказав: "Дякую тобі, Господи!".

В автобусі жара, малюнки на задньому сидінні, від розпеченого мотору та сонячної погоди сильного гаряче. В Тернополі ще одним автобусом з авто на залізничний вокзал.

Поїзд, хоч і можна сказати, що прибув вчасно, але зупинився якось так нікому із пасажирів не зрозуміло через що довелось бігти із голови поїзда до свого вагону поздовж десяти вагонів. Сонце палить, піт тече, в вагоні спека ледь стерпна.

Попутчиком виявився працівник СБУ, з його слів. Їхав на свою Миколаївщину від тещі з Тернополя із сином, ровесником Андрійка. Розмовляли в основному про дітей і не розмовляли про щось громадсько-політичне.
 

Душна, важка і малосонна ніч.