Підземний Лабіринт

Данило був хлопчиком, який любив досліджувати старі печери. Але одного разу, блукаючи лісом, він натрапив на вхід, якого раніше ніколи не бачив — вузьку нору під величезним покрученим дубом.

Біля входу сидів Бурко — старий борсук із посивілою мордою та дуже довгими пазурами. Він не втік, як зазвичай роблять лісові звірі. Бурко стояв нерухомо, ніби вартовий біля воріт.

Данило помітив, що з нори виходить дивний холодний туман, а з глибини чути ледь вловимий звук — ніби сотні маленьких голосів шепочуть одне й те саме ім'я. Хлопчик, наче під гіпнозом, став на коліна і зазирнув усередину. Раптом із темряви висунулася бліда, майже прозора рука з тонкими пальцями й спробувала вхопити його за куртку.

— Ходи до нас... тут немає сонця, тут немає болю... — почувся підземний шепіт.

Данило заціпенів. Це були Тіні Минулого — істоти, що живуть у забутих підземних ходах і затягують до себе тих, хто надто близько підходить до їхніх сховищ.

У цей момент Бурко видав гучне, люте шипіння. Він не просто кинувся в бій — він почав швидко загрібати землю своїми потужними лапами, засипаючи вхід у нору. Кожен його рух супроводжувався іскрами, що вилітали з-під кігтів, коли вони торкалися каміння.

Борсук ставав усе більшим, його очі світилися тьмяним срібним світлом. Він перегородив шлях блідим рукам, і коли одна з них торкнулася його шерсті, вона миттєво здригнулася і зникла в глибині, ніби обпечена. Бурко знав стародавню мову землі. Він почав штовхати Данила носом геть від дерева, подалі від небезпечного місця.

Земля під дубом раптом здригнулася, і вхід у нору повністю завалився камінням. Шепіт затих.

Бурко подивився на Данила довгим, суворим поглядом. Хлопчик побачив на шиї борсука дивний знак, схожий на руну, що повільно згасала. Данило зрозумів: цей борсук — не просто тварина. Він Тримач Коріння, той, хто стежить, щоб істоти з нижнього світу ніколи не виходили на поверхню.

Борсук розвернувся і беззвучно зник у густих кущах, залишивши Данила наодинці з тишею лісу. Хлопчик більше ніколи не намагався заглядати в невідомі нори, бо знав — під землею є двері, які краще тримати зачиненими.