Глава 23.

Ми приходимо до решти. Всі розсілися на покривалі, таким чином що в центр пустий. А в ньому скляна, але порожня пляшка з під лимонад. 
 

— В що граєте? — цікавлюсь сідаючи на вільне місце поруч з Христиною та 

— Пляшечку на бажання. 

— Правила такі, якщо на тебе повертається корок, то тобі задають завдання. Якщо ти відмовляєшся, то потрібно відповісти на запитання, сказати треба правду. Ніби все.. — пояснює  Маша.
 

— Зрозуміла, а хто перший крутить?

— Давай ти, ти ж перший раз з нами. — пропонує Катя. Вона зараз головна, адже свято її, тож відмовлятись буде зневагою на неї.

Я підсідаю трішки ближче до центру. Кручу…. І пляшечка повертається на Назара.
 

— Ха-ха, щось легке треба задавати? Чи можна щось тяжке? — питаюсь, бо поняття не маю що можна задати. Скільки вже років я не грала в цю гру? Мабуть, два чи навіть два з половиною.

— Тяжке, Назару можна тяжке. Правда Назар? — вибирає Макс, я помітила що між ними особлива дружба, один одного підколюють. Але все одно дружать.

— Ха, давай тяжке. Я постараюсь виконати. — усміхається хлопець.

— Хмм… Давай, подзвониш незнайомцю чи незнайомці з телефону і запитай з акцентом, чи є у нього, чи у неї, комарі на продаж? Відповідь має бути через гучний зв’язок. Але максимально серйозно питайся. — задаю завдання з серйозним лицем, але ледь стримуюсь від сміху.

— О, давай для твого брата? Він же мене не знає? — запитується Назар.
 

— Таке враження ніби тобі потрібен його номер.

— Записуй. — я продиктувала номер і Назар подзвонив.

Розмова: («~» — Діма; «~~» — Назар)

~ Алло.

~~ Алло. Це Дмитро?

~ Так, а ви хто?

~~ Я по вашій об'яві. Все ще діє?

~ Не розумію про що ви?

~~ Ну ви ж продаєте комарів. Вас ще є? Я хочу собі замовити трішки.

~ Навіщо вам комарі?

~~ Еее… На оркестр. Мені трошки не вистачає. А в місті вже немає. То продаєте?

~ Не знаю, ви, мабуть, посилились номером.

~~ А, тоді вибачайте. Гарного вечора.

~ І тобі.

— Ха-ха, я це зміг. Так тепер моя черга.

Пляшечка випала на Макса, тож той бігав кругом нас всіх і вдавав з себе півня. Банально, але смішно. Особливо коли Макс-півень пробував вилетіти

Ще декілька чиїхось ходів і пляшечка випала на мене. Не знаю чому, але крутив саме Назар.

— Лише щось не тяжке. А то я вмру точно сьогодні. — попереджаю Назара, але впевнена що зададуть щось складне.

— Напиши першому контакту, це обов’язково має бути хлопець, що він тобі подобається.

— Жартуєш? — дивлюсь на нього, він мовчить, беру телефон. Заходжу в контакти. Яке ж моє здивування коли там був Назар. повертаю телефон до решти. — Назар, ти мені подобаєшся. Можна не писати?

— Можеш не писати. — важко зітхає він.

Знову кручу, як на зло, знову випадає Назар.

— В мене ідея для всіх. Але не всім сподобається. Йдемо купатись?

— Увечері коли вже темно? — здивувалась Даша.

— Назар, це точно твоя рідна сестра? Фіма якось більше тебе нагадує. — каже Макс, дивно дивлячись то на мене, то на Назара.
 

— Ніби рідна.

— То хто йде? — перепитуюсь, бо не зрозуміла. Хтось явно здає задню, даючи зрозуміти що вони бояться. Але є декілька сміливців. Ними виявилися Назар, Макс та Христя. Дивуюсь трішки, тому що ця короткострижена брюнетка вирішила з нами піти купатись. Решта ж вирішила далі грати.

Ми знову роздягаємось та йдемо до води. Нас наздоганяє Маша, сказавши що їй буде там нудно. До хлопців приєднався Саша. Згадую що в мене ще є не загадане бажання. Тож вирішую скористатись нагодою і використати його. Але що саме? О це буде цікаво! В голові промайнула одна дуже цікава ідея, потрібно нею скористатись. Хлопці якраз вже були біля нас.

— Саша, я придумала завдання!
 

— Яке?

— Які іноземні мови ти знаєш?

— Польську, англійську. Ніби більше ніяку, хоча ще трохи німецьку. А що? — цікавиться він.

— П‘ять хвилин ти мусиш розмовляти… польською. Як тобі завдання?

— Bardzo ciekawe zadanie, masz dobrą wyobraźnię.(переклад: Дуже цікаве завдання, маєш хорошу фантазію.) — мені сподобалось що він одразу підхопив завдання, це дуже круто.
 

— Що будем робити? — запитується Христя.
 

— Пропоную… Віддихати. — каже Макс та плюхається спиною в воду. Роблячи великі хвилі та бризки вже прохолодної води.

— W pełni popieram Maksa, trzeba wyciągnąć maksimum emocji i wspomnień z tego wieczoru. (переклад: Повністю підтримую Макса, потрібно взяти з цього вечора максимум емоцій та спогадів) — хороші слова, потрібно взяти до уваги. Цей вечір прикольний, але потрібно зробити більш не забуваємо. Але ж як?

— Фіма, іди сюди. — тихо кличе мене Христя з Машею.

— Що задумали? — ці двоє точно щось придумали, по них видно. Поки не знаю що.

— Потрібно їх налякати. — каже Христя, ми дивимось очима на те місце де пару секунд були хлопці, але від них залишились лише кола по воді.

— Буу! — чую ззаду обертаюсь та бачу Назара, він щойно випірнули з підводи. Та настільки близько стоїть біля мене що я чую його гарячий подих та сильне серцебиття, яке ніби передається вібрацією через воду та торкається моєї шкіри.

Я розвертаюсь до дівчат, але вони кудись зникли. Що за підстава? Де вони? Знову дивлюсь на Назара, його волосся…. Його тіло…. Він ідеальний…. Стоп, що за думки? Але ці думки різко зникають. Назар робить ще меншу дистанцію між нами, тепер я відчуваю всім тілом його пришвидшене серцебиття. Не розумію що відбувається, але заглядаю в його чисті голубі очі. В них лише любов, я ще таких не бачила. Вони особливі, як і він. Ці очі витерпіли багато болю, але зараз вони радісні. Помічаю в риз трішки страху. Але чого він боїться? Мене? Чому?