Глава 13.

Наче граючи на скрипці. Порізи стали з’являтися на моїй лівій руці. Я не відчувала болю. Мабуть на мене почали діяти знеболюючі таблетки, схоже їх було не десять разом, а всіх по-десять. Рани були глибокі, але це мені навіть подобалось. В очах мутніє і я знову знепритомніла. Світло. Шум. Крики. Звук швидкої. Знову крики. Знову шум. Якесь надто яскраве світло. Біль. В когось дзвонить телефон. Хтось плаче. Сигнали машин. Гучний шум. Тиша.

Я приходжу до тями, в зовсім незнайомій мені кімнаті. Вона повністю біла. «Я вмерла?» Я не бачила ще чітко, тож все пливло, як в тумані.

—Я точно вмерла. -сказала я вже в слух. І тут біля мене зривається з місця дівчина в білому. —Ти ангел?

—Ні, ти жива. -вона швидко відкрила двері в палату, я це зрозуміла тоді коли почула звук апарату який міряв пульс та серцебиття. —Лікаря, швидко, вона прийшла до тями.

В палату вбігає чоловік теж в білому. В моїх очах помутніло ще більше.

—Тепер ти точно ангел. -сказала я і знову заснула.

Прокинулась я вже від якогось електричного струму.

—Я попала в ад? Чому мене катують? -промовила я ледь чутним голосом.

—Жива! -вигукнув чоловік який стояв поруч біля мене і тримав в руках дефібридятор.

Від втоми я засинаю. А прокидаюсь вже в тій самій палаті де бачила дівчину в білому. Я була в лікарні. Поруч сидів Діма. Він побачив що я проснулася

—Ти зовсім дурна? Таке робити?-він явно хвилювався.

—Дурна. -невдоволено сказала я.

—Це все що ти скажеш?

—Дім, може вже досить? Мені і без тебе фігово. Якщо не бачиш.

—Сама наробила, тепер жалієшся? -сказав брат виходячи з палати.

«Яке полегшення він пішов.»

Зразу в палату заходить медсестра. Міняє мені крапильницю. «Ееее, в мене в руці була крапильниця?» Я подивилась на ліву руку. «Ох, це я наробила?» Рука була в бинті, в червоному від крові бинті.

—Навіщо ж ти так з собою зробила?- з жалістю сказала медсестра. — Мені потрібно замінити бинт. Цей вже повністю промок  в крові. Попереджаю, буде боляче.

Вона лише торкнулася моєї руку. А та вже почала пекельно боліти. «Терпи, Фіма, сама винувата». Знявши бинт, медсестра лише ойкнула. А я офігіла. Вся рука червона. Рани настільки глибокі, наче якісь океанічні впадини. Загоюватись будуть довго, але чи треба їм загоюватись? Цілий день я пролежала на ліжку. Ходити було недозволено, та й сил зовсім не було. Вечері мені поставили крапельницю. Лікар сказав що мені потрібна донорська кров, бачте своєї я багато втратила. Так як з Дімою ми не кровні родичі, його кров зовсім не підходила. А де взяти ,ту яка потрібна? Безпоняття. Далі я згадала про свій блог. Зайшла на свою сторінку, на ній ще є 19 тисяч підписників. Я записую коротке сторіз.

—Всім привіт. Зараз я не в найкращому стані, але мені потрібна ваша допомога. Потрібно знайти донорську кров третьої групи. Тож якщо вам вже більше вісімнадцяти років і ви можете мені допомогти, то кров потрібно здати в лікарні по вулиці *Назва*, місто Стрий. Дякую за увагу

Я швиденько оформила то опублікувала сторіз. Чекати поки хтось подивиться марно, а поки ще хтось погодиться ще гірше та довге. Я лягла спати.

На ранок до мене заходить щаслива медсестра, доречі її звати Віка, їй приблизно 20, про це вона мені сама сказала.

—Фіма, можеш радіти для тебе знайшли донора.

—Круто, а я зможу йому віддячити? - ні я  не хотіла жити, лише потрібно було подякувати людині, яка зробила це заради мене.

—Зможеш, але вже вечором. Я тобі потім нагадаю.- сказала Віка та поміняла мені капельницю.

Весь день я пролежала в ліжку, майже не їла. Моїм сніданком і обідом була зупа, яку я не доїла. Приблизно в 18:30 в палату знову зайшла Віка, поміняла капельницю і сказала:

—Там чекає хлопець, той який здав для тебе кров. Можна його пустити?

—Зачекай. -я швиденько поправила гульку на голові.— Все тепер можна.

Віка вийшла, а в палату зайшов хлопець, високий блондин. У чорному спортивному костюмі, поверх якого був накинутий халатик.

—Це якісь жарт? Ти мабуть переплутав палату? - я нічого не розуміла.

Від авторки: Вибачайте. Але тепер глави будуть трішки менші і не так часто виходитимуть. Я старатимусь писати їх цікавими, так сказати компенсувати кількість. Якщо вам цікаво дізнатись чогось що не сказано в тексті, пишіть на цей інстаграм: xima.aaaa. Відповім на всі питання (якщо це припустимо та не буде спойлером). Також на цій сторінці та сторінці bexi.mara в тік тоці є відео(закріплені) про цю книгу(фото які допоможуть вам уявитт, що і як виглядає). Дякую за увагу. Надіюсь на ваше розуміння:)