Глава 12.

Проходили дні. З Назаром ми не спілкувались. Я почувалася винною. Але писати йому точно не збираюсь. Я надто горда.

 Пройшов  тиждень, я навіть почала забувати про зустріч. Ми з Дімою вирішили піти в парк, по-морозиво. Доїхали на машині. Поки брат паркувався, я шукала кіоск з морозивом . Нарешті Діма вийшов, ми купили морозиво і сіли на лавку. Діма щось розповідав, я його майже не слухала. Подумки я була у Львові. Поки не побачила знайоме обличчя. Це був Назар і йшов він не один. З ним йшли три дівчини та два хлопця. Мабуть в них щось типу потрійного побачення, або просто зустріч друзів, байдуже. Я зробила вигляд що не замітила його. І продовжила їсти морозиво.

—На тебе той хлопець так дивиться, ніби ви знайомі.- неочікувано сказав Діма. Дивлячись на лавку яка знаходилась навпроти. «Чорт, там сидить Назар.»

З власних думок мене дістала якась дівчина. Так, дівчина з компанії Назара.

—Привіт. Ти ж Фіма, так? - запитується та дівчина.

—Так, а ми знайомі? - я подумала що Назар явно підіслав їі. Але дівчина показала мій профіль в інстаграмі. Той самий старий профіль, де я вела блог.

—Це ж ти? -дівчина явно раділа тому що побачила мене. Аж поки до нас не підійшла її подруга. Яка «випадково» перечепилась та вилила на мене колу.

—Чорт, навчись ходити. - скрикнула я коли мій білий костюм став мокрим та липким.

До нас підійшла і решта їхньої компанії.

—Ой, а що вже не така ти й безневинна?- почала насміхатись з мене дівчина, яка облила мене колою.

—Назар, вгамуй вже своїх дівчат. Врешті-решт. -крикнула я дивлячись на хлопця. —Діма, ми йдемо. - сказала я та взяла брата за руку і повела його до машини.

Ми швидко поїхали додому, мовчки. Але в дома Діма вирішив влаштувати мені концерт.

—Це з ним ти ходила гуляти?- недочекавшись відповіді він продовжив —Я тобі казав, що не треба було йти. Чим ти слухала? А тепер маєш. -сказав він це дуже високим голосом.

Я почала плакати, швидко йдучи в свою кімнату. Замкнулася в ній. Схоже на мене знову найшла чорна смуга. Я впала в сильну істерику. Ще й ці бісові епелепсичні приступи(від авторки: хронічні розлад мозкової діяльності. Якщо коротко, то коли людина дуже сильно плаче або сміється, то вона так сказати втрачає свідомість, тому що перекривається доступ до повітря. Ну в мене це виявлялось так, тож я вирішила що у мого персонажа теж це буде. Якщо вам це цікаво то краще почитайте про це в інтернеті, там пояснять краще.) надіюсь зараз їх не буде. Варто було лише подумати про це, як я почала захлинатися ще більше. І ось несвідомо мій язик завертається, наче рулет, перекриваючи мені шлях до повітря. Я різко втрачаю свідомість та падаю. Добре що я сиділа на ліжку, тож не утримала ніяких пошкоджень. Отямившись я вже не плакала.  Не знаю скільки я проспала, але на вулиці вже ранок. Виходити з кімнати я зовсім не хтіла. Але вмитись треба. Я швидко пішла в ванну кімнату, почистила зуби та вмилась. На виході мене чекав мій любий братик. Не знаю чому, але після вчорашнього я ніби зненавиділи і його.

—Чого тобі? Посміятись вирішив? Так давай, для повного щастя, мені цього не хватає.

—Боже, за що мені таку сестру?

—По-перше ми не рідні,тож я тобі не сестра. А по-друге ти атеїст, тож залиш ці слова мені. А по-третє, Бога просто так не викликають, це так тобі на майбутьнє, може почнеш в нього вірити.

Я пройшла на кухню, дістала аптечку, з неї дістала якісь таблетки, бинт та спирт. Взяла цей набір і склянку води, пішла в кімнату. Сіла на диван, ковтнули приблизно 10 якихось таблеток, абсолютно байдуже які вони, головне щоб подіяли. Там ніби заспокійливе якесь, знеболююче та ще щось. Далі мені цього стало мало. Я пішла до робочого стола, з тумбочки дістала коробочку з карцелярськими лезами. З моєю акуратністю, вони всі розсипались. Прийшлось їх збирати, взяла одне, а решту заховала назад і сіла на диван. Бинтом я застилила собі коліна, гадаючи що це допоможе, а спиртом протерла лезо та руку, від кисті по лікоть. В кімнаті дуже заваняло спиртом. Дихати майже було неможливо, я вилила весь спирт, багато розлилося, тож диван промок. Чим кімната ще більш заваняла. Проте я спокійна, мабуть заспокійливе почало діяти.

Щоб ви мали якесь уявлення як що виглядає, я виставила в тік ток і інстаграм декілька відео з картинками до книги. Старатимусь і далі випускати такі відео. Знайти їх можна на акаунті bexi.mara(tik tok), xima.aaaa(instagram)