Глава 6.

Так пройшло три місяці. Мишка підросла. Стала ще пухнастіша. З Ростиком ми все ще дружили, а з іншими однокласника я лише віталася і розмовляли про школу.

Скоро новий рік. Ми домовились з тьотьою Оленою, що на свята приїде Дмитро. Я за ним вже скучила, він не приїджав від тоді, коли в мене почалося навчання.

У нас вже почалися канікули. Для мене особисто це радісна новина. Я не поладнала з деякими вчителями та однокласниками.

На годиннику 9:07, я встала та пішла у ванну. Швиденько вмилася та почистила зуби.

Вишла з ванної кімнати, лише зараз проходячи повз вітальню, я побачила Дмитра.

—Дімааааа -закричала я та побігла обнімати старшого брата. - Ти коли встиг приїхати? Сьогодні ж лише 26 грудня, а казав приїдеш 30 грудня. 

—Якщо хоч, я можу поїхати. -сказав Дмитро сміючись.

—Ні, не хочу. Просто… Просто це так неочікуванно. -радісно прошепотіла я.

—Шкода баби не буде на Новий Рік. -зітхнув Дмитро.

—Чому? Вона казала що приїде. В неї не виходить приїхати?- почала розпитувати я.

—Вона сказала що…. -почав посміхатись Діма(Дмитро), а я слухала, тому що не розуміла що він хоче сказати- Що ми маємо приїхати до неї на Різдво. -нарешті доказав Діма.

—Що? Ти не жартуєш? Чесно? -знову запитую я.

—Можеш спитатись в мами. -запевняє мене Діма.

—Тьоть Олена, а це правда? -крикнула я.

—Що правда? - відповіла голосно тьотя, яка була на кухні.

Я встала та пішла до неї. З радістю на обличчі.

—А правда що ми маємо їхати до баби?-сказала я дивлячись в очі тьоті Олені.

—Діма, ти нащо все розказав? - сказала тьотя, розвертаючись до дверей в кухню де вже стояв Діма.

—Та я випадково, а ще як в мене мають бути секрети від сестри. - почав виправдовуватись Дмитро.

—Я звісно рада що ви настільки здружились, але це мав бути сюрприз.

—Та годі вам - втрутилась я. — Виходить ми їхатимемо в село до бабці?

—Ага, а ще… Ой нічого. - сказав Діма і зробив вигляд ніби замкнув свої губи на замок, дивлячись на тьотю, яка кинула на нього суворий погляд.

—Так, я щось не зрозуміла. У вас секрети від мене? Так не можна. - сказавши я почала сміятись. -О, Діма, а ти бачив мою Мишку?

—Ти собі пацюка купила? -запитав мене Дмитро.

—По-перше миші це не пацюки. А по-друге Мишка це киця.

—Киця на ім‘я Мишка? Дивно, але водночас цікаво. Показуй мені її - сказав Діма.

—Ходи за мною вона в моїй кімнаті. - усміхнулась я та пішла в кімнату, де солодко спала моя кицюня.

—Ой, яка ляпота.-сказав мій брат, підходячи до ліжка Мишки.

Мишка почула що поряд з нею хтось говорить проснулась та потягнулась. Коли вона побачила Дмитра, який сидів на підлозі поряд з нею, то швиденько підійшла до нього і акуратно залізла йому на коліна, де почала муркати від того що той почав її гладити.

Тут ми разом з Дімою відчули смачний запах, який йшов з кухні. Мабуть тьотя щось приготовила. Ми встали та пішли на кухню. Я швиденько накидала котячого паштету для Мишки. А сама сіла поруч з Дімою за стіл. Тьотя поклала на стіл великий пляцок(пиріг) з яблуками. Ми взяли по-кусочку. Їли його, а заодно розмовляли як будемо справляти Новий Рік. Діма хотів бути в цей момент біля центральної ялинки. А тьотя хотіла празнувати в кафе чи вдома. Тож я придумала кращий варіант. І запропунувала що рівної 00:00 ми будемо за святковим столом, а потім зберемося та підемо до ялинки. Минали дні. На вулицю я не виходила, тож з Ростиком ми переписувалися.

29 грудня, близько 11 години ранку, мені написав Ростик.

Ростик~~ До мене гості мають приїхати, а їх не хочу бачити. Не хочеш погуляти?

Фіма~~ Можна. Коли збиратися?

Ростик~~ Прямо зараз, вони під’їжають вже.

Фіма~~ Я тоді збиратись.

Ростик~~ Угу, через 15 хв, буду біля тебе.

Фіма~~ Ок.

Я відложила телефон і почала збиратися. Надягала теплий чорний спортивний костюм та взяла ключі і телефон, вийшла з кімнати та крикнула:

—Я йду прогуляюсь. Погодуй Мишку

—Окей. - відгукнувся Діма.

Мишки в моїй кімнаті не було, вона була разом з Дмитром в вітальній. Я пішла в прихожу. Сіла на тумбочку та взула кавові зимові кросівки. На верх я надягла теж кавовий плащ. На вулиці падав сніг, не дивно, зараз ж зима. Тож я одягла теплу чорну панамку. Вийшла в коридор. І як завджи спускалась пішки. «Ліфт знову не працює, як не дивно!» Відкривши двері під’їзду я побачила Ростю, привіталась та обняла його. Він чомусь нервувався.

—Щось сталося? Ти якийсь дивний. - сказала я, розглядаючи друга. Він був одягнений в сірий костюм та чорну куртку.

—Сталося. - важко зітхнув він —Подивись праворуч.

Я розвернулася. І побачила там двох підлітків, але вони були різного віку. Це був старший хлопець та менша за мене дівчина.