Глава 4.

Це була мама Тьоті Олени. Моя бабця Надя. (За обставинами в сім’ї я живу разом з тьотею. З мамою у нас погані відносини, адже вона про мене забулася. В її голові лише новий чоловік і син, вона його родила від нового чоловіка дев’ять років тому. Старша сестра живе разом зі своїм хлопцем в іншій області, як і мама. А батько…. А що батько? Ще б знати як він виглядає. Він пішов з сім’ї ще коли я була маленька, тож я не пам‘ятаю про нього нічого, лише знаю його ім‘я та фамілію. До речі за фамілію, як тільки я переїхала до тьоті я змінила фамілію та взяла тьоті, на мою думку це хороший варіант почати нове життя. З нею я живу вже 3 місяці.) 

 — Ой, не чекала вас бабцю Надю. - зі здивуванням кажу я.

 — Та я не надовго приїхала. Я пройшла у квартиру — Оленка у справах пішла. Їстоньки хочеш? Я зварила картопельку. - з посмішкою каже бабця. 

 — Залюбки, я сьогодні лише перекусила сендвічем.

 — А що за пакет? - запиталась бабця дивлячись на пакет в моїх руках.

 — А це сюрприз для тьоті Олени. Я котика принесла. Його хтось залишив на вулиці, я не могла пройти повз нього.- показую котика для бабці, а вона ще більш посміхається.

— Гарний?

 — Авжеж гарний. Я думаю Оленка буде рада.

 — Надіюсь, а то прийдеться йому шукати дім. Гаразд мені треба його погодувати. А ви поки накидайте мені поїсти, якщо не тяжко. — Лише руки не забудь помити.- нагадала мені бабця Надя. 

 Я поставила котика на підлогу, аби він вивчав квартиру, бабця пішла гріти їжу, а я швиденько пішла мити руки. Вернувшись з ванни я дістала корм та мисочки з пакета. Розпакувала їх, та накидала корм у мисочку, поставила в кутку кухні, там само вже стояла мисочка з водою. Пошукала котика. Він грався зі шторами на кухні. Акуратно його підняла та поставила його біля мисочок. Він швиденько почав їсти, ніби  ніколи не їв. Я сіла за стіл та теж почала їсти. (З бабцею Надею ми знайомі не довго, але як рідні. Я її так сказати друга онука. Першим в неї є внук, мій «старший брат», син тьоті Олени, Дмитро. Він вже дорослий, йому 18, живе він окремо, у своїй квартирі, яка знаходиться в Стрию(За годину їзди від Львова). Але ми з ним знайомі, він часто приїжджав влітку. Тож ми проводили багато часу разом. Ми стали як рідні брат та сестра.) Я швиденько поїла, обертаюсь до котика. «Чому я називаю його котик, потрібно придумати ім‘я для нього? А це точно він, а не вона? Я ж навіть не дивилась» вставши з-за столу поклавши миску в посудомийку та ввімкнувши її. Я знову розвернулась та пішла до котика. 

 — Так, потрібно придумати тобі ім‘я. Але спочатку знати б хто ти, хлопчик чи дівчинка? - задумалася я.

 — Бабцю. - покликала я її, адже вона сиділа у вітальні та дивилася фільм. Вона мене не почула. Я взяла котика та пішла до неї.- А ви розумієтеся у тваринах? Можете подивитися хто це, дівчинка чи хлопчик? А то я не знаю як назвати.

 — Давай подивлюсь.- бабця акуратно взяла котика оглянула його. Та тихенько засміялась.

— Дівчинка, маленька дівчинка.

 — Ухти, а я називала котик, котик, а це киця. -- підхоплюю сміх бабці. 

 — Тож думай як назвати цю маленьку.

 — Мишка.- вигукую я.

 — Де мишка? Як у вас завелася мишка? - нервується бабця.

 — Та ні, назву кицю Мишка.- сміюсь я.

 — А, я вже думала що дійсно миша завелася. - бабця сміється ще голосніше мене.

 — А чому Мишка? - запиталась бабця. 

 — Вона така ж маленька та сіренька.- посміхаюсь я. Я забрала Мишку в бабці та пішла у свою кімнату. 

 — Точно, треба розпакувати пеленки та лежанку.-згадала я.

— Мишка, відкриваємо?- киця зразу подивилася на мене. Я здивувалася. —Ти запам’ятала що тебе звати Мишка? - радію я. — Так давай відкривати. Я почала розпаковувати лежанку, а Мишка гралася з пакетом. 

 — Ледь не забула, я ж тобі іграшку купила. Я дістала іграшку та дала її для киці. Мишка зразу почала нею гратись. А я продовжила розпаковувати лежанку. Ось я її нарешті відкрила та поставила поруч зі своїм ліжком.Мишка зразу прибігла та вляглася на своє новеньке ліжечко. — Тепер ти спатимеш тут.- усміхаючись сказала я. 

 Далі я дістала одну пеленку та поклала її за дверима. Мишка зразу підбігла поцікавитися що це. Зрозуміла що це щось не цікаве вернулася на подушечку-лежанку, де лежала іграшка трішки погралася, а далі Мишка заснула. Я деякий час посиділа в соцмережах, далі трішки почитала книгу. Та лягла спати.