Очі не брешуть
Очі не брешуть
— Кажуть: очі не брешуть!
— А відколи це вуха вміють говорити? — запитав рот.
— Не вуха, а вухо. То праве щось собі забурмотіло. Я-а-а розмовляю лише з самим собою. Та й то, коли чешуся.
— Та ви прямо зараз обидва ведете розмову. Я гадки не мав, що, окрім мене, ще хтось може тявкати.
— Я можу. Власне, це моя основна робота після жування, — відгукнувся язик. — Очі дійсно не брешуть! Погоджуюсь з правим вухом. Вони змушують це робити мене.
— То це ти увесь цей час вішав локшину на них? — роздратовано репетував рот.
— Ні, не завжди. Часом очам буває важко навіть ворухнути мене. В такі моменти я завжди тішусь, коли від безпорадності вони починають бігати, як оскаженілі!
— Заспокойтеся, заспокойтеся! Дихайте рівно. Вдих — видих, вдих — видих. Розслабтеся, — вліз у розмову ніс. — Кожен має свою правду. Чую в повітрі.
— Не суйся в чужі справи, носе! Я запарився виконувати твою роботу, — розгніваність рота втрачала межі. — Я, може, й хочу заспокоїтися, та ти вічно забитий дурницями! Ааааааааа.
— Та заткнися, Боже, роте! Моя перепонка зараз лопне! — запротестувало ліве вухо.
Рот умовк. Настала тендітна тиша, крізь яку доносилося сопіння носа та клацання язика.
— Гм, а очі дійсно не брехали, коли казали, що рот — крикливе стерво! — сказало нарешті праве вухо після тривалої паузи.
— Ааа! Ааааааааа!
#405 в Різне
#560 в Детектив/Трилер
#192 в Трилер
Відредаговано: 19.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
