Очі кольору оливок

  На світлофорі загорілось зелене світло, і брудний від мокрої дороги фольцваген неспішно повернув у вуличку. Хоча відлига цього року вже почалась, кучугури снігу зовсім не встигли розтопитись і, припорошені та чорні від міської пилюки, ніби гори тірамісу, стовбичили на кожному кроці. Зелена і затишна вулиця сьогодні віяла холодом, так, як і мало бути на початку лютого.

 З думкою про непомиту машину він боровся всю дорогу, і, коли авто повернуло в глухий двір, він, діставши електронку, остаточно відкинув від себе ці хвилювання. "Хто знає, можливо вона взагалі не вийде... А як вийде - може навіть не сяде до мене... Не помив - бо не встигав, чи краще було запізнитись на чистій тачці? Точно ні!".

 Припаркувавшись трішки відокремленіше від решти автомобілів, чоловік заглушив двигун. Парковка виявилась досить пустою, йому вдалось без жодних проблем зупинитись прямо "під вербою". Після другої зустрічі відразу він сказав, що це "наше місце", і, прочитавши в її очах захоплене схвалення, відчув щирий інтерес до себе.

Пізній зимовий вечір видався доволі теплим. Незважаючи на тривале лікування, плече сьогодні нило по особливому нестерпно. Розмасажувавши болюче місце і стараючись рухатись всім тілом, він повільно дістав телефон і почав вибирати музику, яка б найкраще підійшла до такої події. На годиннику було 22:31- він приїхав вчасно.

 Район, у якому вона жила, був надзвичайно мальовничий. Сучасна забудова ще не встигла повністю поглинути зелені підступи до парку. З вікна її квартири можна було спокійно роздивитись розбиті через самокати коліна школярів чи бідненький улов старого рибалки, що кожного дня, поки крига не скувала воду, приходив на міське озеро - то чекаючи на трофей, то тікаючи від старості до тихої води, яка забирала гіркоту від втраченої молодості.

Темнота на дворі заспокоювала його. Він знав, що через несправне освітлення в машині вона не зможе розгледіти сліди на його обличчі, які залишив вік. Старим він не був - ні по роках, ні в душі. І хоч на скронях і бороді сміливо виступала сивина, коротко підстригшись і поголившись, можна було впевнено забрати з десяток років. Для неї він хотів бути молодшим.

Постійно сумніваючись, чи підійде пісня для першосекундного враження, чоловік, вдивляючись в поодиноких людей, що поспішали по домівках, тицяв в телефоні, стараючись передбачити як піде ця зустріч. Знаючи, що все може закінчитись через декілька секунд, він всеодно був впевнений і задоволений собою. Квартира, яка трішки занедбалась в період їхнього розриву, сьогодні блищала і була готова прийняти гостей. Речі поскладені, посуд вимитий, а пилюка протерта. Глибоко всередині нього відчувалась щира вдячність. Ця красуня мотивувала його найбільше, і він по-справжньому почувався щасливим від думки, що сьогодні знову є мізерний шанс приспати її в себе на плечі.

Зазвичай, на останньому світлофорі, коли їхав до неї, завжди давав знати що він тут. Проте сьогодні так не зробив. Відчувши в її повідомленнях суто формальність цієї зустрічі, вирішив грати за діловими правилами. Час і місце вказані. Вона прийде...

Незважаючи на хвилювання, які викликала ця дівчина, він почувався спокійним. Десь всередині їхнього яскравого, проте короткого роману, коли в нічній кухні лунав дзвінкий жіночий сміх, чоловік дістав з бібліотеки одну з найкращих своїх книжок.

-Тримай, тобі сподобається дуже! Це не подарунок. Прочитай як будеш мати час і бажання і віддай...

Пристрасть до риболовлі і досвід роботи на керівних посадах розвинули в ньому неймовірну терплячість, і хоч гарантій не було жодних, він знав - рано чи пізно ця приманка мусить дати результат.

Розуміючи, що за такий короткий термін книжка віддається непрочитаною, з неприхованим жалем він побачив її. Сумна і стомлена круговертю перенасиченого життя, дівчина сіла в авто.

Коли ключем відкривались двері квартири, на весь під'їзд почав пронизливо нявчати кіт. Повільно роззувшись, чоловік дбайливо сипнув скупу порцію корму, погладив муркаючого Чарлі і налив в пивний бокал залишки домашнього вина. Пиво він забув в машині, як і свою книгу.Хоча ні - книгу залишив спеціально, просто не хотів "Судити по совісті" ставлячи її на виділене місце на полиці. Пиво він забере згодом, допивши вино. Побачивши на годиннику пару хвилин після півночі, довольний від думки, що хоч Чарлі засне сьогодні ситий , сів в крісло біля ліжка в спальні. Ніякі події минулих місяців не могли похитнути його любов до живого. Крізь біль, протираючи плече, чоловік виключив фільтр в акваріумі і почав з непереборною цікавістю спостерігати за рибками. На байдужому обличчі з'явилась посмішка. Їх він годував сьогодні зранку.